Мир Солнца

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


 

Вартість наших інформаційних послуг у сфері написання робіт по туризму, готельній справі складає:
курсової роботи - 200 грн.
дипломної - 600 грн.
магістерської - 800 грн.

Замовити >>

 

Автореферати
Оплата Контакти

Союз образовательных сайтов

 

 



Рейтинг туристических сайтов Украины. Відображено число відвідувачів сьогодні, середнє число відвідувачів за добу, оцінка сайту

Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых

[Vox.com.ua] Портал українця

Рейтинг туристических фирм TourPromo.Ru

Туристические сайты Образование, работа за границей

TOPlistУкраїнський рейтинг TOP.TOPUA.NET

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Besucherzahler mail order brides
счетчик посещений

web clocks relojes html
Contatore

Besucherzahler women of ukraine
website counter

Besucherzahler hot russian brides
contatori per blog

contadores de visitas eharmony
contatori per blog

TOPlist

TOPlist

TOPlist



Рейтинг SIMPLETOP.NET

E-Center.lt skaitliukas






Поиск варианта отдыха в Карпатах

Booking.com


Бюккський національний парк

Бюккський національний парк. Географічне положення. Це другий за величиною національний парк Угорщини, розташований у найбільш мальовничій та багатій визначними пам'ятками природи гірській частині, що знаходиться між околицями міст Егер, Мішкольц і Казинц-барцикською гірською системою Бюкк (Букові гори). Центральна частина парку висотою 700-900 м н. р. м. разом з платоподібним масивом Високий Бюкк розташована в зоні букових лісів карпатського типу. її оточує нижча область (400-700 м н. р. м.), яка є захисною зоною парку; вона вкрита дубовими лісами. Національний парк площею 38 775 га створений в 1976 р. В ньому працюють інженери лісового господарства, інженери-техніки, ботаніки, зоологи, геологи, агрономи, художники та інші спеціалісти.


Рис. 16. Заповідні екосистеми Угорських Карпат:

1 - ландшафтно-охоронний район (ЛОР) Бержень, 2 - ЛОР Голлоке, З - ЛОР Східний Чергат (проект), 4 - ЛОР Коронч-Медвеш (проект), 5 - резерват Іпольо-Тарноц; 6 - ЛОР Матра, 7 - охоронна територія Шаргедь, 5 - ЛОР Лазберц, 9-10 - охоронні території Широки лап і Кереченді, // - національний парк Бюкк, 12-13 - охоронні території Ліс Селешке, Коптаркевек (Камені-вулики), 14-національний парк Агтелек, 15 - охоронна територія торфяні озера Келемері, 16 - Рудобаня (археологічна пам'ятка доісторичної людини; П - Земпленський ЛОР, 18 - ЛОР Токай - Бодрогзуг; 19 - парк Фюзеррадвань з охоронною територією. І - національні парки і ландшафтоохоронні райони, II - резервати та інші охоронні території.

Геологічна та геоморфологічна будова. Утворення гірських материнських порід відноситься до кам'яновугільного періоду, тобто вік їх близько 300 млн років. На початку цього періоду територія опустилась, а потім відбулось її підняття (період утворення Герцинської гірської системи), яке супроводжувалось вулканічною діяльністю, про що свідчать вулканічні породи - порфірит, кварцит. Наприкінці кам'яновугільного періоду на місці цієї території знову утворилось море. В карбоно-пермсько-тріасових морях проходило осадження і накопичення осадових матеріалів, яке закінчилось у тріасовий період.

Головне зім'яття гір, в результаті якого сформувались Карпати, найбільш інтенсивним було в крейдяному періоді. Починаючи з цього часу центральна частина гірської системи Бюкк - плато Високий Бюкк - стала сушею. Води третинного моря час від часу покривали лише знижені навколишні території. В результаті карстової денудації вапнякове плато перетворилось у брилу з нерівною поверхнею. Потім у неогені (і навіть у плейстоцені) відбувались нові підняття, в ході яких в результаті наступної ерозії сформувався контрастний ландшафт - на похилій рівнині, подібно до острова, зараз височіє монолітне плато, по краях якого розміщуються розсічені брили з крутими схилами. Західну частину національного парку урізноманітнюють гори Сарвашке, утворені винесеними на поверхню інтрузивними породами , вулканічного походження - діабазом та габро. Ці тверді породи утворюють стрімкі мальовничі скелі і гірські вершини. Одним з найцікавіших ландшафтів місцевості є долина невеликої річки Егер біля Сарвашке.

Завдяки складності та своєрідності орографічної структури гірський масив Бюкк повністю відокремлюється від інших гір Угорського Середньогір'я, таких, як Баконь і Вертеш. Масив цей являє собою зсунуті на південь відроги Західних Карпат, що є своєрідним крайовим форпостом зі сланцевою основою, вапняковими скелями і плитами (Pecsi, 1960). З куполоподібних вершин (Таркё - 950 м, Балвань - 956 м, Ішталлошке - 959 м н. р. м.), що знаходяться на краю плато, відкривається оригінальна панорама вкритих широколистяними лісами більш низьких гір, які ближче до верхів складені глинистими сланцями, вапняками і доломітами, з невисокими хребтами (500- 700 м н. р. м.) з крутими схилами. Похилі форми гір низького зовнішнього поясу (300-500 м) сформовані ріолітовими та андезитовими туфами, глиною і пісковиками. Результатом вулканічної діяльності міоценового періоду можна вважати численні гарячі джерела в Егері, Мішкольц-Таполці, Качі тощо.

Грунти. Ґрунтовий покрив парку відзначається різноманітністю в залежності від підстилаючих порід. У південно-західній частині зустрічаються території вкриті лесом, в південній переважають ріолітові туфи. На лесових породах утворились чорноземи, чорноземні бурі лісові грунти під ксеротермними трав'яними угрупованнями і рідко-стійними дібровами. На ріолітових туфах сформувались ерубазові (вулканічні базові) грунти та бурі лісові грунти (за Раманом), зайняті силікатними трав'яними угрупованнями і зімкнутими дібровами. У вищому поясі Низького Бюкка на спадистих сланцевих пагорбах і вапнякових плитах переважають бурі лісові грунти, на скелястих хребтах - доломітові та вапнякові рендзини (ініціальні грунти), ранкерні грунти, на вулканічних скелях - ерубазові грунти. Ґрунтовий покрив Високого Бюкка у загальних рисах подібний з тою лише різницею, що більш поширеним ґрунтовим типом на вапняковій материнській породі є бурі та чорні рендзини. На материнській породі, що має вертикальну стратифікацію нахилених плит, сформувались родючі грунти зі сприятливим водним режимом. На них утворились флористично багаті скельні трав'яні та чагарникові ценози, які включають ряд південних теплолюбних видів (південні схили гори Белке).

Водна мережа. Вона сильно розгалужена і своєрідна. На закарстованій поверхні плато Бюкк площею приблизно 100 км2 джерела зустрічаються зрідка, а потоків немає зовсім. На його нерівній поверхні чергуються долини, карстові воронки, улоговини, кари, що являють собою біотопи зі специфічним мікрокліматом, характерна особливість якого - температурна інверсія (Zolyomi, 1936; Wagner, 1955). Вона відіграє значну роль у збереженні та підтриманні льодовикових (гляціальних) і бореальних реліктів. Вода, що проникає всередину карета, виходить на поверхню біля підніжжя крутих схилів плато у вигляді джерел, переважно дуже потужних. Потоки, що беруть тут початок, віялоподібно розсікають нижче розташовану гірську місцевість. В їх долинах тектонічного походження, які мають вигляд ущелин, збереглись оптимальні біотопи для багатьох реліктових видів.

Протягом неогену в результаті дії багатої вуглекислотою води, яка заповнювала вапнякові порожнини, виникла обширна система печер, розташованих на різних глибинних рівнях. Крім порід мінерального складу, сталактитових витворів, ці печери мають велике значення як карстові водосховища, що забезпечують чистою водою прилеглі села і міста. До цього часу сотні печер і "жомбів" (прямовислих шахтоподібних печер) повністю ще не досліджені. Найбільша печера Агтелек, якій в Угорщині за розмірами немає рівних. Однак багатством сталактитових форм відзначаються й інші цікаві печери: лілофю-редська сталактитова печера Іштвана; багаті цікавими мінералами "печери-скарбниці"; вапняково-туфова печера з мальовничими утвореннями. Остання відноситься до розряду рідкісних зі світовим значенням. Дуже цікава туфова печера Шандора Петефі, яка утворилась у відкладах карбонату кальцію, розчиненого водами потоку Синва. У порожнинах під туфовими бар'єрами потоку поширені куртини моху роду фонтиналіс. Одним з найбільш мальовничих куточків національного парку є водопад Фатьол в долині ріки Салайка.

Неподалеку від входу в печери Селета, Кечкелюк, Бюдешрешт, Шубалюк та інші виявлені археологічні та палеонтологічні знахідки. Тут були викопані рештки неандертальської людини та її "сучасників" - печерного ведмедя, шаблезубого тигра, мамонта й інших тварин. Виявлені в Ішталлокшкейській печері у доброму стані домівка первісної людини, кістки та кам'яні знаряддя зберігаються в Національному музеї в Будапешті. Знайдені палеолітичні та неолітичні кам'яні знаряддя, стрічкова (лінійна) кераміка відносяться до так званої "культури Бюкк".

Кліматичні умови. Клімат гірського характеру з прохолодним літом і суворою зимою. Середньорічна температура коливається в межах 7-8° С, а в найбільш високих точках падає до 5,5° С (середні дані за 50 років). Температура січня - мінус 3-4° С, а липня - 19° С. Кількість сонячних годин в рік становить 1900-1950. У внутрішніх долинах і карстових воронках на території плато часто бувають температурні інверсії, які впливають на характер рослинності. Відносно обширне плато є найбільш гумідним у всьому Угорському Середньогір'ї, середньорічна кількість опадів становить тут 800-900 мм. Сніговий покрив тримається близько 110 днів. Протягом вегетаційного періоду випадає в середньому 621 мм опадів, взимку - 274 мм.

Рослинні ступені. Розчленованість місцевості і зумовлені нею кліматичні особливості сприяли утворенню чітко виражених вертикальних рослинних ступенів. На території національного парку, як і в гірській системі в цілому, виявлені всі типові для неї PC з тією лише різницею, що діброви на лесових відкладах (Aceri tatarico-Quercetum) зустрічаються у вигляді незначних осередків. Вони розташовані в наступному PC дубових лісів з дубів скельного та австрійського (Quercetum petraeae-cerris), який охоплює весь Високий Бюкк, досягаючи 450-500 м н. р. м. В межах висот 500-600 м розташований PC грабово-дубових лісів (Querceto petraeae-Carpinetum), який вище 600 м н. р. м. змінюється ступенем букових лісів, більш вимогливих до вологості і вирівнювання мікроклімату. Характерний тип лісу цього PC - монтанний (гірський) букняк карпатського характеру (Aconito-Fagetum) (рис. 17).

В обширних гірських районах деяку різноманітність у висотний розподіл лісової рослинності вносять азональні угруповання. Характерним типом крутих південних схилів у PC дубових лісів є лісостепова рослинність (чагарникові зарості, фрагменти степових формацій). На північних схилах сформовані грабово-дубові ліси, ацидофобні букняки (Melitti-Fagetum). На південних схилах дубові ліси піднімаються до краю плато (700-750 м н. р. м.). У вузьких долинах у PC букових лісів на прохолодних тінистих схилах північної експозиції зустрічаються характерні види субальпійської скельної рослинності: сеслерія (Sesleria), гусимець альпійський (Arabis alpina), фіалка двоквіткова (Viola biflora) та ін. До азональних місцезнаходжень рослинності відносяться і великі карстові воронки.

Флора. Неоднорідна геологічна будова, рельєф, різноманітність біотопів парку зумовили і видову гетерогенність вищих і нижчих рослин. Вивчення флори квіткових рослин розпочато ще на початку минулого століття (Kitaibel, Sadler, Reuss, Lang A. F., Vrabelyi, Borbas, Janka, Prodan, Huljak, Budai, Lengyel). У 1943 p. P. Шоо (Soo 1943) вперше узагальнив проведені раніше флористичні дослідження та результати власних спостережень. Приведений ним список судинних рослин включає 1300 видів. Пізніше цей список, а також дані щодо поширення флори, отримані в результаті ценологічних досліджень і ботаніко-географічного картування території (Zolyomi, Jakucs, Barath, Horanszky, Pocs та ін. у друку), доповнювались і розширювались. У природоохоронному збірнику, який готовиться до друку при участі Головного відомства по охороні природи та навколишнього середовища, будуть подані відомості про сучасний стан флори території.

На території національного парку знайдено два ендемічних таксони - підвид нічної фіалки (Hesperis matronalis ssp. vrabelyiana), названий іменем відомого флориста, що досліджував цю територію, та описана Уйгелі (Ujhelyi, 1959) сеслерія угорська (Sesleria hungarica), яка утворює трав'яний ярус у деяких типах лісів на карбонатних породах.


Рис. 17. Листяні ліси та скельна рослинність Бюккського
національного парку. На задньому плані гора Варгедь.
Фото Будапештського університету.

Частіше зустрічаються у парку реліктові види - дольодовикові та міжльодовикові релікти - свідки теплішого клімату. До рідкісних відноситься вузьколокальний ендемічний релікт ферула Садлера (Ferula sadleriana), що збереглася в карпатсько-паннонському басейні лише у п'яти місцях: на горі Ордеггедь в околицях села Надьмарош, на схилах гір Пілішором і Пісніце (масив Герече), Белке, Тордаі,

Гашадек (масив Бюкк). Найближчі її родичі зустрічаються в напівпустельних угрупованнях Середньої Азії (Чаткальський заповідник на Тянь-Шані). На рендзинах гори Белке, де сформовані лісостепові угруповання, зростає ще один теплолюбний релікт - каламінта чебрецеволиста. Під час льодовикового періоду вона знайшла собі сховище у заглибинах між скелями теплих південних та західних схилів. Найближчим місцезнаходженням цього виду є південно-східні Альпи та гірські райони Далмації. Місцезнаходженням двох названих видів загрожує небезпека знищення з боку діючого з початку століття кар'єру, в якому добувають вапняк. Спільними зусиллями геологів, ботаніків, співробітників природоохоронних установ вдалося вилучити північно-західну частину гори Белке зі сфери промислового використання та приєднати її до національного парку. Відразу ж після цього розпочались роботи по врятуванню реліктових рослин та розселенню їх популяцій. Запровадження заповідного режиму сприяє перетворенню вершини гори Белке в геолого-біологічний музей під відкритим небом. У національному парку частіше зустрічаються релікти льодовикового та пізньольодовикового періодів. їх більша частина - це альпійські, субальпійські, альпійсько-карпатські елементи або ж карпатські і північнокарпатські ендеми. Представниками альпійських і субальпійських видів, що зростають на вапняках у високогірних районах Європи, є гусимець альпійський (Arabis alpina) і ломиніс альпійський (Clematis alpina). Вони зустрічаються на північних схилах, особливо на скелях у долині Аблакошке. Сюди ж відноситься рідкісний для Угорщини (Бюкк, Баконь) третинний релікт - тис ягідний (Taxus baccata), який зростає у горах Бюкк у скельних букняках, цибуля переможна (Allium victorialis), що зустрічається в монтанних і скельних букняках. Рідкісний декоративний представник надпотокової рослинності - крем'яник гарний (Telekia speciosa) - росте в долинах річок Синва і Гор. Фіалка двоквіткова (Viola biflora) відома лише з одного . місцезростання - ущелинного лісу долини Леаньвельдь. На горі Белке зустрічається північнокарпатський ендем - гвоздика периста (Dianthus plumarius ssp. praecox) в сеслерієвих угрупованнях (Sesleria heufleriana) (рис. 18). В деяких місцях (Фелшетаркань) сеслерія разом з куничником мінливим (Calamagrostis varia) утворює мозаїчний рослинний покрив. Східнокарпатський елемент - чемерник червонуватий (Helleborus purpurascens) просувається на захід в Угорських Карпатах до середньодунайського флористичного "розмежування" (Zolyomi, 1936) і в горах Бюкк зустрічається досить часто. В скельних трав'янистих угрупованнях на силікатних породах зростає карпато-паннонський ендем мінуарція чагарникова (Minuartia frutescens). Декоративний пізньогляціальний євро-сибірський релікт змієголовник Руйша (Dracocephalum ruyschiana) оживляє строго охоронні території (Кішмезе і Надьмезе). Спорадично зустрічається в скельних букняках, ущелинних лісах (Голлоке, Балвань, Кіталлошке, Леаньвелдь) клопогін європейський (Cimicifuga europaea). Раритетні рослини ретельно охороняються на всій території парку.

Рослинність. У результаті проведених у 50-ті роки під керівництвом Б. Зойомі ценологічних досліджень і лісотипологічного картування (Zolyomi, Jakucs, Barath, Horanszky, 1954, ,1955) рослинні угруповання національного парку досить добре вивчені. Складена карта рослинності в масштабі 1 : 10 000. Якщо у попередньому розділі був висвітлений вертикальний розподіл рослинності, вказані найбільш поширені зональні угруповання, то тут детально описані типи рослинності та подана характеристика екстразональних едафічних угруповань.


Рис. 18. Гвоздика пірчаста (Dianthus plumarius asp. praecox) - рідкісний вид у горах Бюкк та Торнайському карсті. Фото Г. Рейхарда.

Дубові ліси. (Quercetum petraeae-cerris pannonicum) - характерний ценотичний елемент листопадних лісів Середньогір'я (їх деревостани становлять 30% усіх угорських лісів). Це зімкнуті деревостани, багаті теплолюбними засухостійкими (середньоєвропейськими і субсередземноморськими) елементами. Домінуючий вид - дуб скельний (Quercus petraea), постійні його супутники - дуб австрійський (Q. cerris) та клен польовий (Acer campestre). Чагарниковий ярус непорушених деревостанів (тип Festuca heterophylla-Carex montana) добре розвинутий, у деградованих ценозах (тип - Poa nemoralis поблизу поселень) представлений бідно. Характерні види угруповання - чина чорна (Lathyrus niger), рокитник чорніючий (Cytisus nigricans) і горошок кашубський (Vicia cassubica). Часто зустрічаються дібровні види: каламінта звичайна (Calamintha clinopodium), хризантема щиткова (Chrysanthemum corymbosum), астрагал солодколистий (Astragalus glycyphyllos), наперстянка великоцвіта (Digitalis grandiflora). Найбільш поширені такі типи лісу: на вершинах, на кам'янистих грунтах - Melica uniflora, на теплих схилах - Poa nemoralis, на пологих вологих ділянках з слабокислими грунтами - Festuca heterophylla - Carex montana, на вулканічних породах - Luzula albida, що є перехідним до ацидофільних дібров.

Дубово-грабові ліси (Querco petraeae-Carpinetum pannonicum) поширені в середньому на висоті 450-600 м н. р. м. За морфоструктурою, типологічними ознаками і видовим складом вони близькі до букових лісів. Дуб скельний утворює перший, а граб - другий ярус. Чагарниковий ярус досить бідний. У наземному покриві переважають види групи Fagetalia.

Характерний лісовий ценоз гірських територій - високогірний (монтанний) буковий ліс (Aconito-Fagetum). У минулому деревостани цього типу вкривали усе карстове плато Високий Бюкк, але внаслідок столітнього господарського користування (склоплавильний завод, заготівля кріпильного і будівельного лісу, випалювання вапна та виробництво деревного вугілля) вони сильно змінились. Одним з найцінніших деревостанів цього типу є розташований на гребені Тарке праліс, який здавна знаходився у непорушеному стані. У деревному ярусі панує бук, супутниками якого є клен-явір (Acer pseudoplatanus) і ясен звичайний (Fraxinus excelsior). Чагарниковий ярус відсутній, а трав'яний утворений карпатськими елементами (Aconitum moldavicum, Polygonatum verticillatum, Hordelymus europaeus, Helleborus purpurascens, Scopolia carniolica). Найбільш поширені такі типи лісу: на сланцях та на слабокислих бурих лісових грунтах - Carex pilosa, на кислих неопідзолених лісових бурих грунтах - Oxalis acetosella, на підзолистих буроземах - Luzula albida, на родючих буроземах, для верхнього горизонту яких властивий мулль-гумус - Galium odoratum, на свіжих щебнистих або типових рендзинах (ініціальних грунтах на карбонатних породах) - Mercurialis perennis, Aegopodium podagraria.

Середньогірські букняки (Melitti-Fagetum) зустрічаються у горах нижчої висоти на північних схилах або займають напівсухі вапнякові кам'янисті схили південної експозиції в зоні монтанних букових лісів, а також сланцеві ділянки. Типологічно вони близькі до монтанних букових лісів. Однак в них відсутні карпатські елементи. У трав'яному ярусі зустрічаються види середньоєвропейських букових лісів (Lathyrus vernus, Carex pilosa, C. digitata, Stellaria holostea, Euphorbia amygdaloides) і звичайні лісові види (Brachypodium sylvaticum, Galium schultesii, Dactylis polygama). У більшості випадків ці ліси змінюються в результаті поширення ясеня і берези і з часом перетворюються у похідні ясенники та березняки.

Екстразональні (едафічні) рослинні угруповання. Екологічні умови своєрідних місцезнаходжень (скелясті вершини, схили, вузькі тінисті долини), різноманітність підстилаючих порід, грунтів, водного режиму зумовлюють наявність тут умов, придатних для реліктових видів і формування екстразональних угруповань.

З природоохоронної точки зору найбільш важливими є скельні букові ліси (Seslerio-Fagetum). Вони зустрічаються на скелястих хребтах, скелетних грунтах (Сентлелек, долина Шебешвіз, долина Аблакошке, Омашша. Холлоке). Поряд з буком у першому ярусі зустрічається дуб скельний, у нижніх ярусах - горобини із групи (Sorbus aria) та третинний релікт тис ягідний (Taxus baccata). Трав'яний ярус утворений видами, що входять до складу субальпійських лук (Sesleria hungarica, Allium victorialis, Cirsium erisithales, Asplenium viride, Calamagrostis varia та ін.). Схожими до них, проте багатими на ксерофільні елементи, є сеслерієві діброви (Seslerio-Quercetum virgilianae). Зараз ведеться ценологічне вивчення цього типу лісу, який займає круті доломітові схили (Чакпіліш біля села Фелшетаркань). Характерним альпо-субальпійським видом є масово поширені тут вовчі ягоди пахучі (Daphne cneorum). В обох типах скельних лісів ростуть зозулині черевички (Cypripedium calceolus) - один з найбільш рідкісних видів Угорщини, що підлягає суворій охороні.

Цікаві реліктові угруповання - горобиново-липові ліси (Тіlіо-Sorbetum), що зустрічаються біля західного розлому карстового плато (Голлоке, Леаньвелдь, Ішталлошке). Вони характеризуються наявністю численних альпійсько-субальпійських і реліктових видів (Cimicifuga europaea, Rosa pendulina, Polystichum lonchitis, Scabiosa columbaria ssp. banatica). У вузьких вапнякових долинах з крутими схилами на грубощебнистих гумусних свіжих грунтах (долина річки Салайки, долина Леаньвелдь, Решке, Белке, Ервеньке, Омаша) ростуть ущелинні яворові ліси (Phyllitidi-Aceretum pseudoplatani). Характерні види цього угруповання - явір (Acer pseudoplatanus), клен гостролистий (A. platanoides), липа широколиста (Tilia platyphyllos), листовик сколопендровий (Phyllitis scolopendrium). У ценозі зростають також реліктові субальпійські види, що зустрічаються у поясі смерекових лісів (Arabis alpina, Clematis alpina, Viola biflora, Anthriscus nitida, Valeriana tripteris).

Ксеротермні скельні липово-ясеневі ліси (Tilio-Fraxinetum) - це релікти післяльодовикової теплолюбної рослинності. Зустрічаються вони на сонячних скелястих вершинах, хребтах, на вапнякових рендзинах або ранкерних грунтах (Рейтек, Ервеньке, Пешке, Гаромке, Летраш). їх компонентами є клен гостролистий, горобина (Sorbus aria), дуб скельний. У чагарниковому ярусі поширені спірея середня (Spiraea media), ліщина, яка часто досягає висоти невеликого дерева. Характерні трав'янисті види - осока парвська (Carex brevicollis), карпато-балкано-кавказький елемент - вальдштейнія гравілатоподібна (Waldsteinia geoides). Про інтенсивну нітрифікацію грунтів свідчить наявність нітрофільних видів, таких, як бутень п'янкий (Chaerophyllum temulum), настінниця лікарська (Parietaria officinalis), смірній пронизанолистий (Smyrnium perfoliatum) та ін.

З кальцефобних лісових угруповань з природоохоронної точки зору варто згадати ацидофільні щучникові та ожикові бучини (Deschampsio-Fagetum, Luzulo-Fagetum). їх деревостани приурочені до підзолистих грунтів, підстилаючою породою яких є кварцевий порфір, кварцит і сланці. У трав'яному покриві переважають ацидофільні рослини - чорниця (Vaccinium myrtillus], щучник звивистий (Deschampsia flexuosa), ожика гайова (Luzula albida), мох леукобрій сизий (Leucobryum glaucum) та інші (гори Алабаштром, Яворгедь, Боровняк,

Надь Іштванереше, схил гори Ердег). Охороні підлягає також дрокова діброва (Genisto pilosae-Quercetum petraeae). Деревостани цього типу займають круті південні схили в основному в західній частині гір Бюкк (Гереннавар, Белке) в поясі дубових і грабово-дубових лісів. Масовий розвиток дрока волосистого, який має потужну кореневу систему, забезпечує протиерозійну роль угруповання.

У південній частині національного парку, на теплих сонячних схилах більш низьких гір, зустрічаються багаті континентальними та субсередземноморськими видами ліси, чагарникові зарості та степові угруповання паннонського характеру (в околицях Егера-Фелшетарканя на схилах гір Варгедь, Егергедь, Сарвашке та ін.). Один з типових ценозів парку - кальцефільна (ацидофобна) деренова діброва (Согnо-Quercetum petraeae-pubescentis). Крім едифікаторів - дерену (Cornus mas), дубів пухнастого і скельного, тут зустрічається і дуб австрійський (Quercus cerris). Найбільш поширені такі типи лісу: Меііса uniflora та Lithospermum purpureo-coeruleum. З ксерофільних дібровних видів у них зустрічаються паннонський ендемік горошок (Vicia sparsiflora), півники злакові та рябі (Iris graminea ssp. pseudocyperus, I. variegata), молочай багатоквітковий (Euphorbia polychroma) та ясенець білий (Dictamnus albus). Ще один характерний ценоз південного типу - ацидофобний карстовий чагарниковий тип вишневий дубняк (Ceraso-Quercetum clematidetosum), що нагадує балканські шибляки. У цьому угрупованні масово зустрічається скумпія (Cotinus coggygria). Восени на фоні забарвлених у вогняно-червоний колір заростей скумпії виділяються окремі екземпляри вишні антипки (Cerasus mahaleb) і дуба пухнастого (Quercus pubescens). Інші характерні види - чина паннонська (Lathyrus pannonicus ssp. collinus), медунка м'яка (Pulmonaria mollissima). В цьому угрупованні на горі Белке трапляється прегляціальний релікт ферула (Ferula sadleriana).

Вздовж повноводних річок, що беруть початок біля підніжжя Високого Бюкка, зустрічається грабово-вільховий заплавний ліс (Aego-podio-Alnetum) і, рідше (наприклад, в долинах річок Гаранда та Салайка), гірські вільхові заплавні ліси (Alnetum glutinosaeincanae) з фрагментами високотрав'я (Filipendulo-Petasitetum hybridi). Характерний представник таких угруповань у гірській зоні (Карпати- Балкани-Кавказ) - крем'яник гарний (Д'єртянвельдь, Нірмезе, долина Фекетешар).

Скельна трав'яниста рослинність, гірські степи, луки. їх фрагменти, які разом з лісовими, чагарниково-лісовими угрупованнями утворюють мозаїчний рослинний покрив на території НП, відіграють дуже важливу роль у збереженні цінних видів (як природні генетичні банки). Можна виділити декілька типів скельної трав'яної рослинності: відкриті незімкнуті степові угруповання (Festucetum pallentis subcarpaticum, Diantho-Seslerietum), які сформувалися на північних схилах вапнякових або доломітових скель. На горі Белке в них зрідка зустрічається північно-карпатський ендемічний вид - гвоздика пірчаста (Dianthus plumarius ssp. praecox), частіше - альпійсько-карпатський вид нечуйвітра (Hieracium bupleuroides), який зростає в Тарке, Белке, Лілофюреді, Дедешській Баргеді, та монтанний субальпійський вид рутвиці (Thalictrum foetidum). На базових породах Сарвашке - габбро і діабазах утворилися силікатні скельні угруповання (Minuartio-Festucetum pseudodalmaticae), для яких характерний даксько-паннонський вид мінуарції (Minuartia frutescens), ендем північних та східних Карпат - костриця несправжньодалматська (Festuca pseudodalmatiса), циркумполярний вид - вудсія ельбська (Woodsia ilvensis).

Багато реліктових рослин збереглось у степових угрупованнях сухих схилів ("скельний степ"), наприклад, в асоціації Pulsatillo-Festucetum rupicolae. В ній зустрічаються паннонсько-карпатські види - гвоздика пагорбкова (Dianthus collinus ssp. glabriusculus), будяк пагорбковий (Carduus collinus), континентальні (євросибірські) види - змієголовник Руйша (Dracocephalum ruyschiana), який зростає лише на плато. В Надьмезе та його околицях поширені кострицево-біловусові угруповання Festuco (ovinae)-Nardetum, в яких зустрічаються відкасник безстебловий (Carlina acaulis), ряд тирличів і тирличників (Gentiana pneumonantha, G. ciliata, Gentianella austriaca, G. livonica), гронянка півмісяцева (Botrychium lunaria) (Zolyomi, 1936). Луки у лісовій зоні підтримуються шляхом систематичного викошування. Найбільш мальовничі травостої знаходяться на карстовому плато. В лучних ценозах панують костриця червона (Festuca rubra), пахуча трава (Anthoxanthum odoratum), трясучка середня (Briza media), королиця звичайна (Chrysanthemum leucanthemum). Досить поширені гірські кострицеві луки.

Фауна. Характеризується значною видовою різноманітністю, численністю таксонів, що пояснюється наявністю обширних непорушених біотопів. Інтенсивні фауністичні дослідження дали змогу опублікувати повну бібліографію робіт по фауні національного парку (Маhunka, 1982).

Фауна хребетних тварин представлена різноманітними комахоїдними та гризунами, якими, в свою чергу, живляться різні хижаки: дикий кіт (Felis sylvestris), кам'яна куниця (Martes foina), горностай (Mustela erminea), ласка (Mustek nivalis). 3 мисливської точки зору чисельними є популяції оленів, косуль і кабанів. У XIX ст. постійним мешканцем гір Бюкк був і бурий ведмідь. У середині XIX ст. під час одного з полювань вбито 200 вовків. За останній час зросло поголів'я муфлонів, що були завезені сюди з Корсіки в 1870 р. В печерах гніздяться летючі миші: трьохколірна нічниця (Myotis emarginatus), нічниця Наттерера (М. nattereri), європейська широковушка (Barbastella barbastella). Різноманітна орнітофауна парку монтанного характеру. На його території гніздяться: орел-могильник (Aquila heliaса), малий підорлик (A. pomarina), сокіл-балобан (Falco cherrug), осоїд (Pernis apivorus), змієїд (Circaetus gallicus), чорний лелека (Cyconia nigra), крук (Corvus corax), звичайний рінник (Cinclus cinclus orientalis), пугач (Bubo bubo), чорна вівсянка (Emberiza cia), рябчик (Tetrastes bonasia).

Із плазунів зустрічається ендемічний вид європейський гологолов (Ablepharus kitaibelii), а також монтанний вид полоза (Coluber jugularis caspicus). Із земноводних слід згадати альпійського тритона (Triturus alpestris), якого можна бачити ранньою весною у водах потоків. З риб трапляється річкова форель (Salmo trutta morpha ungeri), ендемічний вусач Петені (Barbus meridionalis petenyi). Молюски представлені багатьма видами. В чистих джерелах поселяється характерний карпатський монтанний вид річкового слимака (Sadleriana pannonica), у бучинах, ущелинних лісах, зустрічається синьо-бузковий карпатський слизняк (Bielzia coerulea), карпатські види слимаків - Dalea perversa, Vestia turgida, Cochlodina orthostoma.

Ентомофауна території, особливо на вирубках, скельних луках і вкритих степовою рослинністю схилах, відзначається багатством видів. На теплих сонячних схилах зустрічається субендемічний вид - степова дибка (Saga pedo). Вузьколокальним ендеміком є вид, знайдений в печері Кечке - сліпа жужелиця - турун (Duvalius gebhardti). Субендеміками також є метелики-голубянки, що зустрічаються на плато - Aricia artaxerxes issekutzi, Maculinea alcon curiosa, на горі Месгедь - метелик перламутрівка - феба Melitea phoebe kovacsi. В долині Гор зустрічаються інші теплолюбні види метеликів - Регіgrapha incinctum, Polyploca ruficollis, а також п'ядун (Exannis ankeraria), знайдений і в горах Мечек та Вертеш. В карстових воронках виявлені характерні для високогірних районів Європи види кліща: Antagneta dalecarlica, Pantheolosetes alpestris.

Представниками понтично-середземноморської фауни є метелики Catocala conversa і Ephesia diversa, які зустрічаються в Шикфекуті. Південно-континентальні елементи - темнокрила кобилка (Stauroderus scalaris) і коричневата шашечниця (Mellicta britomartis confulgus). До представників бореоконтинентальної фауни на території національного парку (в основному в районі Надьмезе) належать метелики-п'ядуни Perisoma minorsta, P. albulata і метелики-совки Chorsotis cuprea, Photedes captinucula. Північні карпатські елементи представлені такими видами, як сліпий бокоплав (Niphargus tatrensis), сушня-ковий вусач (Toxotus cursor), альпійський вусач (Rosalia alpina), волохокрилими, що живуть у чистих холодних струмках (Melampophylax nepos, Drusus annulatus, D. discolor та ін.), особливими видами метеликів (Euxoa birivia, E. recussa, Ochropleura musiva, Rhyacia latens).

Мешканців природних непорушених біотопів - орлів-могильників, диких котів, пугача - турбує як транспорт, так і пересування людей. Тому для охорони таких тварин призначені заповідні території, відвідувати які дозволяється лише з науковою метою. Охороняються також тварини-індикатори чистої води. Для видів з вузькою екологічною амплітудою навіть незначні зміни екологічних умов можуть виявитись згубними, як це сталось, наприклад, з реліктовим видом альпійською вогнівкою (Palaeochrysophanus hippothoe). її зникнення викликане зниженням вологості повітря на плато Високий Бюкк та в карстових воронках внаслідок проведеної в Надьмезе та його околицях суцільної рубки лісу.

Природоохоронне зонування. Своєрідна будова гірської системи, де розташований НП, є основою для виділення зовнішньої і внутрішньої охоронних зон. Центральна частина території, так званий Високий Бюкк, це строго охоронна територія, яка одночасно є внутрішньою охоронною зоною. Найцінніші ділянки НП, його особливо охоронні території - скелі Ерке, Пешке, Тарке разом з пралісом; район долини річки Салайки - гори Ішталлошке; район Геренновар - околиці долини Аблакошке; район, який включає Надьмезе, Чипкешкут, Явор-кут; околиці Омашша, район Лілофюреда та його околиць. Основна частина природних цінностей НП (рідкісні види флори та фауни, унікальні рослинні угруповання, оригінальні печери) знаходиться у строго охоронній території.

Центральну частину НП оточує нижча гірська територія, яка є його зовнішньою охоронною зоною. Вона становить 70 % усієї площі парку. Тут теж є строго охоронні ділянки, цінність яких зумовлюється, з одного боку, своєрідністю геологічних порід, а з другого - впливом паннонського клімату. Такий комплексний вплив позначається і на характері скельних лісів та "скельного степу", які знаходяться в околицях Сарвашке, а також на своєрідній рослинності вапняків та доломітів, розміщених між Егером і селом Фелшетаркань (гори Вергедь, Чакпіліш), де збереглись такі рідкісні ценози, як Seslerio-Fagetum, Tilio-Fraxinetum, Seslerio-Quercetum virgiiianae, на ксеро-термних дібровах, ущелинних лісах, скельних чагарникових і степових угрупованнях, заплавних лісах долини Гор, на розміщених в околицях Репашгута бучинах, своєрідних ріолітових утвореннях в районі Черепваралья ("скелі-вулики" і "силікатні" скельні трав'янисті угруповання).

Наукове та народногосподарське значення. Парк Бюкк і в першу чергу його строго охоронні території - це наукова база для екологічних, ґрунтових, гідрологічних та карстово-морфологічних досліджень. До цього часу ще повністю не вивчені рослинний і тваринний світ, цікаві природні утворення та екосистеми парку. Зараз створюється повний кадастр флори і фауни, проводяться комплексні ценологічні дослідження, вивчається кругообіг речовин і потоків енергії в дубових лісах парку. Важливим є вивчення інтенсивності та напрямку динамічних процесів у рослинному покриві, що дасть змогу регулювати та підтримувати рослинні угруповання з метою їх охорони; У зв'язку з цим П. Якуч продовжує експериментальне вивчення процесів деградації букових лісів в урочищі "Рейтек". Проводяться еколого-ценотичні дослідження видового складу молюсків (Baba, 1987). Продовжуються також грунтові гідрологічні дослідження, комплексне вивчення печер.

Народногосподарське значення має запас деревини на території парку. Середній обсяг лісозаготівель, які проводять під контролем дирекції за межами природоохоронних територій, становить 165 000 м у рік. Щоб усунути виникаючі іноді проблеми, дирекція розробляє план співробітництва із зацікавленими лісгоспами.

Туристичне, рекреаційне і дидактичне значення. Парк щорічно відвідує у середньому 1,5 млн чоловік. Постійними відвідувачами є екскурсанти - студенти, школярі, туристи. Для масового відвідування суттєве значення має розміщення парку, оскільки у зовнішній охоронній зоні проходить автомобільна траса Егер - Мішкольц з постійним автобусним сполученням. Якщо зійти з шосе, пішки можна легко дійти до цінних ділянок паркових екосистем. У даний час центральна частина парку (ядро), до якої веде лісогосподарська дорога, відкрита для відвідування. Згідно з планами до західного та східного країв карстового плато відвідувачів буде доставляти канатна дорога, а між її кінцевими станціями на плато вони зможуть користуватися вузькоколійкою чи електроавтобусом. Як тільки плани будуть здійснені, автомобільний рух на плато буде припинений або зведений до мінімуму.

Одночасно проводиться планування і створення навчальних стежок. У деяких місцях, наприклад, у районі Сервашке і Сілвашварад, вони вже готові.

До послуг відвідувачів, які бажають ознайомитися з парком протягом більш тривалого часу, є готелі (Егер, Сарвашке, Фелшетаркань, Мішкольц, Казінцбарціка, Озд), турбази (Егер, Сілвашварад, Тардош, Мішкольц, Бюкксенткерест, Голлоштете, Сентлелек, Банкут та ін.), мотелі (Егер), кемпінги (Мішкольц-Таполца, Голлоштете, Егер, Фелшетаркань).

Незважаючи на те що парк оточують численні селища з розвинутою промисловістю та сільським господарством, він достатньо великий для того, щоби непорушені, близькі до природного стану екосистеми і природні цінності могли витримувати навантаження і нормально функціонувати.

Джерело: Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. - Львів: Світ, 1991. - 248 с. (подані матеріали можливо використовувати лише для ознайомлення. Шукайте книжку у книжковиз магазинах)

Передмова
1. Екологічна і біогеографічна характеристика Карпат
Західні Карпати
Східні Карпати
Південні Карпати
2. Історія та організаційна структура охорони природи в Карпатах
2.1. Історичний огляд природоохоронних заходів
2.2. Організаційна структура охорони природи в країнах, на території яких розташовані Карпати
3. Наукове визначення різних типів заповідних екосистем
4. Екосистеми Карпат
4.1. Чехо-словацькі Карпати
Татранський національний парк (ТАНАП)
Пієнінський національний парк
Національний парк Низькі Татри
Національний парк Мала Фатра
Охоронна ландшафтна область "Бескиди"
Охоронна ландшафтна область Малі Карпати
Охоронна ландшафтна область Білі Карпати
Охоронна ландшафтна область Велика Фатра
Охоронна ландшафтна область Гірська Орава
Охоронна ландшафтна область Штіавницьке Горбогір'я
Охоронна ландшафтна область Муранська Планина
Охоронна ландшафтна область Поляна
Охоронна ландшафтна область Словацький рай
Охоронна ландшафтна область Вигорлат
Охоронна ландшафтна область Східні Карпати
4.2. Польські Карпати
Баб'є-Гурський біосферний заповідник
Татранський національний парк
Горчанський національний парк
Пієнінський національний парк
Бещадський національний парк
Інші охоронні території
4.3. Угорські Карпати
Бюккський національний парк
Агтелекський біосферний заповідник
Рослинність
Голлокейський ландшафтоохоронний район
Лазберцький ландшафтоохоронний район
Берженьський ландшафтоохоронний район
Земпленський ландшафтоохоронний район
Природні резервати державного значення
Токайсько-Бодрогзугський ландшафтоохоронний район
4.4. Українські Карпати
Угольсько-Широколужанський заповідний масив
Хустський заповідний масив "ДОЛИНА НАРЦИСІВ"
Карпатський національний парк
Національний парк "Синевир"
Інші важливіші природоохоронні території
Національний парк "Українські Бескиди"
4.5. Румунські Карпати
Біосферний заповідник Ретезат
Бучеджські гори і природні резервати на їх території
5. Міжнародний біосферний заповідник у Бескидах (проект) та його значення для природоохоронного співробітництва
6. Поліфункцюнальне значення заповідних екосистем та оптимізація їхнього охоронного режиму
Післямова



Шешори з усіх боків оточені горами і лісами

Пошукова анотація: ПРЕДИСЛОВИЕ экотуризм зарождения воздействием Определение Виды роста профиль развития Туроперейтинг составляющие Проектирование Работа качества Изучение контакт обслуживания размещения приключенческих Выполнение Безопасность Определение Виды горных причины Природные поисковых иностранных Памятка Предисловие Подготовка городе отеле транспорте вождения деньги Защита от человеческих Связь производительности подготовки Отбор договора адаптация гостеприимстве Оценка персонала среды Приготовление Стирка Обустройство отходов перевозки средство мира Америка Африка Азия Кавказа Выделение горных мезорайон туристский Сочинский Псебайский Майкопском экологического Архызский Домбайский Узункольский ЛИТЕРАТУРА Передмова Принципи Гносеологічні Інтеграційні Іноваційні Науково-методичні Конструктивно-географічні екологічного Екологічний геомаркетингу туризм стратегічного екологічного Екотуристичний геомаркетиніу комплексу Маркетинговий збуту Екотуристичні Висновки Екологічна Західні Східні Південні заходів природи екосистем Карпати парк Пієнінський Низькі Татри Мала Фатра Бескиди Малі Білі Велика Орава Штіавницьке Муранська Поляна Словацький Вигорлат Східні Гурський Татранський Горчанський Пієнінський Бещадський охоронні Угорські Бюккський Агтелекський Рослинність Голлокейський Лазберцький Берженьський Земпленський резервати Токайсько Українські Угольсько НАРЦИСІВ Карпатський Синевир території Бескиди Румунські Ретезат Бучеджські Міжнародний заповідних Післямова Асотримент Адміністративні Бізнес планування НОМЕРНОГО Водні зовнішнього Львівської РЕСТОРАННІ гостинності менеджменту Інвестиційний Індустрія Інформаційні Кадрова Лідерство персоналом керівництво Методи Мотивація психологічних Паломницький Подієвий Правове кадрової Реклама Рекреаційні виставок екологічних Сільський сервіс спортивного Стратегічний туристичної культури гостинності Києва комунаційною кадровою якістю Управління РЕКРЕАЦІЙНОГО авіаперевезень автобусних управлінських ЧИННИКІВ РЕСТОРАННОГО РОЗМІЩЕННЯ фестивалі бізнес АВТОМОБІЛЬНОГО берегового КЕЙТЕРИНГУ ресторанному Приморського СВІТОВИЙ КОНКУРЕНТНІ маркетингових туристичного ПРИЙОМУ КАРПАТСЬКОМУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОСЛУГИ ЧИННИКІВ ЯКІСТЬ оперативного виробництва енергетичного технологічних РОБОЧИХ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ВЗАЄМОДІЯ СТИМУЛЮВАННЯ ПРИБИРАННЯ ІСТОРИКО ДОДАТКОВИХ зарубіжного ресторанного ОРГАНІЗАЦІЇ ОСНАЩЕННЯ робочого Львівської МАРКЕТИНГОВІ СВІТОВОМУ ПРОЦЕСУ ЕКОЛОГІЧНОГО інженерно КЕЙТЕРИНГУ ЖИТЛОВИХ ОЗДОРОВЧОГО ПОВЕРХАХ РІЧКОВОГО ТЕМАТИЧНОГО регіони професійної режиму РЕСТОРАННОГО КИЇВСЬКОГО КАРПАТ ХАРКІВСЬКОЇ РИЗИК ПОЛЬЩІ САНІТАРНА ПЕРСПЕКТИВИ ПОБУТОВИХ ЕКСКУРСІЙНИХ ПРИЙОМУ СПОРТИВНО рекреаційне Севастополя Корсунщини ДИСЦИПЛІНИ готельного вдосконалення страхування засобів НОМЕРНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛІНІЙ ВЗАЄМОДІЯ ТУРИЗМУ СОЦІАЛЬНИЙ Методи БЕРЕГОВОГО КОНТРОЛЬ рекреаційних обслуговування ТУРИСТИЧНОЇ доходів ЗАСОБІВ обслуговування МАРКЕТИНГУ РОЗМІЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО тематичних АГЕНСТВ ПОСЛУГ АДМІНІСТРАТОРА Вінницької Волинської розміщення ЯКІСТЬ

 

Пошукова анотація авторефератів дисертацій з туризму: регулювання Франції туризму Крим
Конституційно-правові громадського міжнародних послугами інвестиційної моделювання привабливості туристичних технології Маркетинг стимулювання туристично-рекреаційними сільського продажу економічного менеджмент агротуризму підприємництва зеленого міжнародного світового транскордонного аграрних розвитку ринку територіально-рекреаційних систем

turizmoznanie.org.ua © 2010-2011