0505603140 або 0673126507
(з 09:00 до 21:00)

Замовити >>

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, міра розвитку якої залежить від міри розвитку економіки країни загалом.
Одною з характерних рис сучасного туризму являється його масовість. Масовий характер туризм набув у післявоєнні роки. З предмета розкоші він став потребою для більшості населення багатьох країн світу. Масовий попит на туристичні послуги породив масове Туристичне виробництво. Формується міцна туристична індустрія зі своїми, індивідами, своїм продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом.
Туризм як товар реалізується у формі послуг, які виражаються в корисному ефекті, що задовольняє ту чи іншу потребу в момент свого виявлення. При цьому послуга може бути надана або речами, або в процесі дії живої праці. Відповідно до двох вказаних способів виробництва послуг розрізняють два види самих послуг.
Санаторно-курортний комплекс України налічує близько 3,3 тисяч закладів. У приватній власності знаходяться 68% закладів, у державній – 23%, у комунальній – 9%. В період максимального розгортання санаторно-курортні заклади налічують 482 тисячі місць. Постійно протягом року функціонують 142 тисячі місць. 72% усіх санаторно-курортних закладів становлять пансіонати, бази відпочинку, які забезпечують розміщення і харчування, але не надають послуг лікування.
 Першочерговим напрямком роботи Держтуризмкурортів залишається розбудова договірно-правової бази зовнішніх відносин, насамперед з країнами, що є для України генеруючими туристичними ринками. За результатами проведеної роботи станом на 1 січня 2007 року укладено 44 міжурядові та міжвідомчі угоди про співробітництво в галузі туризму, в тому числі 12 – з країнами ЄС. Також Держтуризмкурортів розроблено проекти міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму з понад 20 країнами світу, що є для України перспективними туристичними ринками, активно ведеться переговорний процес з їх укладання.
Співробітництво на двосторонньому рівні розбудовується, насамперед, через проведення на щорічній основі засідань 13 міжвідомчих робочих груп по туризму та участь у роботі 68 міжурядових комісій, особливо з країнами, з якими створено правову базу співробітництва, а також реалізацію понад 10 міждержавних, міжурядових і міжвідомчих програм і протоколів довгострокового та середньострокового співробітництва з питань туризму.

Усі підприємства готельного бізнесу являють со­бою складні соціальні системи, всередині яких можна виділити дві складові: виробництво послуг і управління. Ці складові підпоряд­ковані одна одній і перебувають у певних відносинах між собою. Вихідним моментом їхньої взаємодії є цілі функціонування цих організаційних утворень, для досягнення яких система управління впливає на сферу виробництва послуг.
Відносини між працівниками підприємства можна поділити на відносини субординації та координації. Відносини субординації - це відносини між працівниками та їхнім безпосереднім керівником, чиї вказівки є обов'язковими для виконання. У підприємствах го­тельно-ресторанного бізнесу це відносини між головним бухгалте­ром і працівниками бухгалтерії, між адміністратором залу рестора­ну та офіціантами, між завідуючим виробництвом та кухарями. Відносини координації мають місце між працівниками різних підрозділів внаслідок їх спільної діяльності, між колегами в одному підрозділі. Працівники, між якими виникають відносини коорди­нації, прямо не підпорядковані один одному й мають рівні права у здійсненні спільної діяльності. Наприклад, в обслуговуванні гру­пи туристів беруть участь працівники виробництва послуг прожи­вання, кухарі, офіціанти, працівники екскурсійного бюро, перекла­дачі, працівники інших структурних підрозділів. У цьому разі вони є рівноправними партнерами, які вступають у відносини коорди­нації для досягнення загальної мети.
Готельно-ресторанний бізнес є основною складовою туристич­ної галузі нашої держави. Розвиток внутрішнього та міжнародного туризму значною мірою пов'язаний з рівнем матеріально-технічної бази туристичних підприємств, розгалуженістю та різноманітністю їх мережі, якістю та обсягом послуг, пропонованих готельним гос­подарством. Готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуговування туристів — забезпечують їх жит­лом і побутовими послугами під час подорожі.
Прискорений розвиток туристичної галузі, прагнення підпри­ємств до отримання найвищого прибутку та зростаюча платоспро­можність споживачів послуг сприяють розширенню та урізно­манітненню готельної діяльності. Поряд з послугами проживання й харчування пропонуються такі нові додаткові послуги, як: обслуго­вування ділових зустрічей, спортивні, медичні, посередницькі, ко­мунально-побутові та ін. При цьому підприємства готельного гос­подарства розширюють послуги не тільки притаманні даній галузі, а й іншим галузям, наприклад, харчовій.
Економічна сутність готельної діяльності полягає у тому, що вона має нематеріальний характер. Результатом виробничо-експлуатаційної діяльності готелів є не «готовий продукт», а пропо­зиція особливого виду послуг. При цьому послуги не можуть ви­роблятись окремо від існуючого матеріального продукту, тобто без експлуатації матеріально-технічної бази (будівлі, споруди, ус­таткування, інвентар), яка виступає основою виробництва та ре­алізації пропонованих послуг. З урахуванням особливостей обслу­говування в готельному господарстві, де поєднуються виробництво та споживання послуг, цей процес визначається поняттям «надання послуг». Слід підкреслити, що в процесі цієї діяльності здійснюється продаж і безпосереднє надання послуг.
Рівень обслуговування у сучасному готельному господарстві зумовлений, головним чином, станом матеріально-технічної бази підприємства, що його пропонує (будівлі, споруди, інженерне й санітарно-технічне обладнання, електроприлади, меблі, тощо). В останні роки спостерігається процес оновлення та урізно­манітнення матеріально-технічної бази підприємств, підвищення фахового рівня персоналу готелів, впровадження інноваційних тех­нологій тощо. Будівлі готелів обладнуються спортивними, медич­ними, розважальними та іншими приміщеннями. Відтак, процес обслуговування споживачів послуг урізноманітнюється, а пропо­новані послуги набувають комплексного характеру.
При цьому попит на готельні послуги є нерівномірним, що зу­мовлюється економічними, демографічними, природо-кліматични­ми факторами. Дуже часто він залежить від сезону, днів місяця і навіть тижня. Тому готелі, мотелі, кемпінги повинні мати певний резерв номерного фонду, а також матеріальних і трудових ресурсів, щоб оперативно і ефективно реагувати на його коливання. Постійна готовність підприємств готельного господарства до зустрічі й обслуговування гостей передбачає необхідність одночас­ної присутності протягом доби адміністратора, регістратора, портьє, носильників, покоївок та інших фахівців. Це значною мірою знижує ефективність використання праці персоналу. Однак вітчиз­няний та зарубіжний досвід відкриває шляхи до подолання цього протиріччя (наприклад, запровадження бригадної організації праці за принципом суміщення професій).
Процес надання основної послуги у готельній діяльності можна схематично поділити на кілька основних етапів:
-  інформація про падання комплексу послуг:
- резервування (бронювання) місць;
- реалізація послуг;
- зустріч і проводи гостей;
- обслуговування під час перебування в готелі.
Вказані етапи надання послуг проживання є взаємопов'язаними та взаємообумовленими, кожен окремо й усі разом вони визнача­ють рівень якості діяльності підприємства.
З метою підвищення рівня якості та культури обслуговування, а також конкурентоздатності на світовому ринку підприємства го­тельно-ресторанного бізнесу повинні пропонувати не лише висо­кий рівень комфорту, але й широкий спектр додаткових послуг. Сервіс готелю доцільно формувати не за принципом попиту, а за принципом пропозиції.
Асортимент додаткових послуг, у цій галузі постійно розши­рюється. Якщо раніше в переліку готельних підприємств нашої країни їх значилось не більше десяти, то нині їх вже понад шістде­сят, що значно ускладнює роботу менеджерів цієї сфери діяльності.