0505603140 або 0673126507
(з 09:00 до 21:00)

Замовити >>

Ефективність використання трудових ресурсів туристичної фірми зале­жить певною мірою від існуючої системи стимулювання праці. Тому перехід до ринкової економіки, зміна організаційно-правового статусу підприємства, його стратегічних цілей та завдань передбачає здійснення радикальних змін в питаннях оплати та стимулювання праці робітників.
Матеріальне стимулювання праці в умовах ринкової економіки базується на таких принципах:
По-перше, оплата праці робітників підприємства є ціною їх робочої сили. Оскільки робоча сила, як і інші фактори виробництва, є товаром, вона має вартість та споживчу вартість.
По-друге, ціна робочої сили, а відповідно, і заробітна платня робітників мають мінімальну межу, що регулюється державою через встановлення та періодичне змінювання мінімальної заробітної плати.
По-третє, основою організації оплати праці та регулятором відмінностей в рівні заробітної плати робітників різноманітних кваліфікацій та складності робіт є тарифна система, яка включає тарифні сітки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні довідники та кваліфікаційні характеристики.
По-четверте, в умовах ринкової економіки оплата праці найманих робітників здійснюється за результатами затраченої ними праці, її кількості та якості, з урахуванням наслідків та економічного ефекту господарської діяльності підприємств.
По-п’яте, в умовах ринкової економіки значно підвищується роль та значення систем договірного регулювання питань оплати праці.
По-шосте, враховуючи високу соціальну значущість оплати праці, в соціальне орієнтованій ринковій економіці застосовуються заходи державного регулювання її розміру.
В системі матеріального стимулювання важливо забезпечити залежність оплати праці від результатів роботи і тим самим створити реальні переваги тим, хто краще працює. На цій основі можливим буде підвищення заінтересованості працівників у високих кінцевих результатах, що відповідають загальнонародним інтересам. Об’єктивна диференціація в цій області, обумовлена якістю і кількістю праці, - діючий стимул підвищення продуктивності праці і творчої активності. Доходи працівників повинні бути складені в залежності від того, як кожний робітник працює на своєму робочому місці, від кінцевих результатів роботи всього підприємства, галузі і народногосподарського комплексу в цілому.
В Україні, поки, одним із головних і переважаючих факторів стимулювання праці є матеріальне, але, зважаючи на тенденцію до економічного зростання і досвід зарубіжних країн, можна говорити про все зростаючу роль морального стимулювання.
Глибокі зміни в структурі і якості робочої сили, у змісті праці, вичерпання резервів зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей потребують нетрадиційних підходів до посилення мотивації праці. При цьому завдання полягає в тому, щоб привести в дію ті можливості людини, які пов‘язані з її майстерністю, освітою та підготовкою, установками, розвитком трудового потенціалу, прагненням до творчості, самореалізації. Такі висновки не лише теоретично обґрунтовані, а й підтверджені практикою.
Моральне стимулювання дає людині відчуття потрібності, знаходження на своєму місці, цінності її праці та поваги до її особистості. Всі ці психологічні фактори стимулюють людину працювати більше і краще.
Поступово поліпшуються виробничо-фінансові показники. Обсяг наданих послуг склав за 2009 рік 7724,2 тис. грн і збільшився в порівнянні з 2008 роком на 18%. Досягнуті результати у минулому році і попередніх роках зумовлені як пошуком нових форм господарювання, так і запровадженням загалом ефективної системи оплати праці, матеріального і морального стимулювання працівників за результати їх внеску у досягнення трудового колективу.
Середній місячний фонд оплати праці у 2008 році становив 31,25 тис. грн., а у 2009 - 33,08 тис. грн.. У 2008 році на одного працівника у середньому припадало 2,6 тис. грн. місячної зарплати, а у 2009 році 2,75 тис. грн..
Підприємству слід запровадити систему індивідуального та колективного преміювання.

Оплата праці на туристичній фірмі „Подорож-тур” є мотивуючим фактором, тільки якщо вона безпосередньо зв’язана з підсумками праці. Працівники повинні бути впевнені в наявності стійкого зв’язку між матеріальним винагородженням ...

визначень мотивації, що розкривають її суть з різних сторін. Мотивація в загальному розумінні – це сукупність рушійних сил, спонукаючих людину до виконання певних дій [6, с.45]; залежно від поведінки людини – це процес свідомого вибору нею того або іншого типу дій, визначуваних комплексною дією зовнішніх і внутрішніх чинників (відповідно стимулів і мотивів); в управлінні – це функція керівництва, яка полягає в формуванні у працівників стимулів до праці (спонукати їх працювати з повною віддачею), а також у довготривалій дії на працівника в цілях зміни за заданими параметрами структури його ціннісних орієнтації та інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра й розвитку на цій основі трудового потенціалу. Як основна функція менеджменту мотивація пов'язана з процесом спонукання підлеглих до діяльності через формування мотивів поведінки для досягнення особистої мети і цілей організації. В процесі мотивації передбачається використання в певній послідовності взаємозалежних категорій: потреби людей – їх інтереси – мотиви діяльності – дії. Завдання, які може вирішувати керівництво за допомогою мотивації: • визнання праці співробітників, що добилися високих результатів, в цілях подальшого стимулювання їх творчої активності; • демонстрація схвального ставлення фірми до високих результатів праці співробітників; • популяризація результатів праці співробітників, що одержали визнання; • застосування різних форм визнання заслуг; • поліпшення морального стану працівників через відповідну форму визнання; • забезпечення процесу підвищення трудової активності співробітників. Уміле використання мотивації допомагає керівникам розробляти способи досягнення максимальних результатів роботи підлеглих на основі чіткого уявлення про особливості їх поведінки. Функція мотивації тісно пов'язана з іншими основними функціями управління – плануванням, організацією, контролем і оцінкою ухвалення рішення. Мотивація (англ. Motivation) — це процес спонуковування людини або групи людей до досягнення цілей організації і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали і т. п. У широкому розумінні мотивація іноді визначається як детермінація поведінки взагалі. В процесі праці у людей цілеспрямовано формується заінтересоване відношення до неї та її результатів, оскільки мотивація посилює бажану поведінку людини, дає напрямок поведінки і грунтується на внутрішніх і зовнішніх факторах або на мотивах і стимулах. Мотив (англ. Motive) — це усвідомлена спонуковуюча причина, основа, підстава до якоїсь дії чи вчинку. Мотив є суб'єктивним явищем, усвідомленням вчинків, які у кінцевому підсумку перетворюються у постановку цілі, що спонукає людину до дії внаслідок трансформації зовнішнього спонуковуючого фактора (стимулу) і його усвідомлення індивідом. До мотивів відноситься комплекс спонукань, що діють з повною силою на протязі тривалого періоду часу, а також обов'язок, прагнення виконати доручене завдання, надавати допомогу колезі тощо. Мотиви можуть класифікуватися за різними ознаками. Так, у залежності від стимулюючої сфери, вони можуть бути поділені на мотиви матеріального і морального порядку. У свою чергу, моральні можна поділити на: а) ідейно-політичні (стимули, що діють в усьому суспільстві) і б) моральні стимули, що викликають певні відносини у даній групі людей (почуття колективізму, товариськості, взаємодопомоги в процесі роботи та ін.) [36, с.45-46]. Велику групу мотивів становлять спонукання, які стимулюються самим змістом трудового процесу: почуття задоволення від творчого напруження сил, естетичне задоволення від добре зробленої речі і ін.— тобто змістовні мотиви праці. Механізм дії подібних