Рекреація і туризм належать до найстаріших видів економічної діяльності, адже потреба в лікуванні та оздоровленні, а також цікавість до нового, ознайомлення із звичаями, традиціями та визначними місцевостями інших народів закладена в генетичних особливостях людини.
Закарпаття має великі рекреаційні можливості в європейському масштабі. Лише два найперспективніших в цьому відношенні регіони республіки - Азово-Чорноморське узбережжя та Карпатський - дають змогу щороку забезпечити природними (в тому числі лікувальними) ресурсами рекреантів, кількість яких у два з половиною рази перевищує сучасну чисельність населення України.
Важливим перспективним районом рекреації є Карпатський (18,8 % сумарного потенціалу). Тепле літо й м'яка зима, величезні запаси сульфідних, вуглекислих, гідрокарбонатно-сульфатних, кальцієво-магнієвих, сульфатних натрієво-кальцієвих вод та грязей дають змогу розвивати тут територіально-рекреаційні комплекси міжнародного значення.

Закарпаття – наймолодша область України, як адміністративно-територіальна одиниця перебуває у складі України з 22 січня 1946 року.
Область розташована на південному заході України, займає південно-західну частину Українських Карпат та північно-східну частину Середньодунайської низовини по річці Тиса і її притоках. Її територія становить 128 тис. кв. км, 80% території гори, 20% - низини і тераси річок. На 1 січня 1998 року чисельність населення краю склала 1288,2 тис. чоловік у тому числі 502,7 тис чоловік або 39% міського. За площею Закарпаття займає 2,1% території України, 19 місце серед регіонів за кількістю населення та сьоме (100,6 чоловік на кв. км.) – за густотою .
У складі області 13 регіонів, 295 сільських та 20 селищних Рад, 609 населених пунктів, з яких 20 селищ міського типу, 10 міст, у тому числі Ужгород, Мукачево, Хуст – обласного підпорядкування.
Область знаходиться в межах двох великих фізико-географічних одиниць – Карпатської гірської та Закарпатської низовинної. Відомо, що Закарпатська низовина – частина Середньодунайської рівнини в Закарпатській області. Поверхня плоска, схічаста слабонахилена на південний захід. Складається головним чином з вулканічних порід і моласів, перекритих глинами.
На Закарпатській низовині переважають ландшафти низькотерасних слабодернових рівнин з дерновими спідзоленими, глейовими, лучно-болотними лісами. Взагалі, лісистість становить 10-15%, а майже 50% площі низовини розорана. На Закарпатській низовині розвинуті такі галузі сільського господарства: садівництво, виноградарство, зернове господарство, тваринництво.
Що ж до Українських Карпат, то вони займають 4/5 території області. Вони входять у Карпатську гірську систему, що лежить на території шести країн Європи. Гори простягаються з північного заходу на південний схід, в цьому ж напрямі збільшується їх висота, змінюється вигляд. В північно-західній частині області це типові середньовисотні гори з округленими вершинами, широкими хребтами, рівнобіжними з долинами. В південно-східній частині рельєф високогірний – круті схили, загострені вершини гір, глибокі провальні долини. Це зумовлено тектонічною будовою, складом гірських порід, а також впливом на найвищу частину гір четвертинного зледеніння.
Карпати простягаються у вигляді поздовжніх ланцюгів хребтів та міжгірних долин. Хребти асиметричні: північно-східні круті, а південно-західні – пологі. Середня висота хребтів 700 до 1500 м. Жодна з вершин не досягає снігової лінії.
Найвищими в Українських Карпатах є центральне пасмо гір, яке утворене Полонинським хребтом, масивами Свидовець і Чорногора. Полонинський хребет тягнеться від річки Уж та її притоки Іличка до річки Тересва. Продовженням Полонинського хребта на сході є масив Свидовець з найвищою вершиною Близниця (1883 м).
На південний схід від Свидовця між Чорною Тисою і Білою Тисою лежить Чорногірський масив. Це – найвища частина Закарпаття й України. Тут знаходяться найвищі вершини Українських Карпат – гори Говерла (2061 м), Бребенескул (2032 м), Петрос (2020 м), Піп Іван Чорногірський (2022 м) .
Південніше Свидовця і Чорногори лежать Рахівські грои, або Гуцульські Альпи. Для них характерні круті, місцями стрімкі схили, гострі схилясті гребені й вершини, глибокі долини. Амплітуди відносних висот досягають 1000 м. Найвища вершина – гора Піп Іван Мармароський (1936 м).
Такий різноманітний рельєф має значний вплив на життєдіяльність людей. Схили гір вкриті цінними лісами, на вершинах є багато полонин, які служать пасовищами для худоби. В міжгірських долинах і на низовині, захищених від холодних вітрів, розкинулись найбільші поселення, сади, виноградники, поля і заповідники.
Закарпаття – єдина область України, яка розташована за головними Карпатськими хребтами. Це підсилює її транспортну віддаленість від решти території країни, зв’язок з якою можливий лише через перевали. Найбільше значення серед тих мають Ужоцький (абсолютна висота 889 м), Верецький або Ворітський (839 м), Воловецький (1014 м), Яблуницький (931 м).
Відомо, що Закарпатська область є географічним центром Європи: за однієї з версій біля с. Ділове Рахівського району міститься географічний центр Європи.
Географічне положення Закарпаття характеризується ще й такими рисами:
Відстань від західної крайньої точки області до східної сягає 190 км. по прямій, протяжність з півночі та південь – 100 км.
Географічний центр області знаходиться біля гори Кук, що в Поляному хребті, на меті Іршавського та Міжгірського районів.
Область розташована на стику української, угорської і румунської етнічних територій, які становлять відповідно 89%, 10,5% і 0,5% від її площі.
Закарпаття лежить на найкоротших шляхах, що сполучають Україну і країни колишнього СРСР (насамперед Росію) з рядом країн Центральної і Південно-Східної (а далі й Західної та Південної) Європи. Від карпатських перевалів до державного кордону область перетинають 3 залізниці (в тому числі 2 електрофіковані), 4 автодороги, нафтопровід “Дружба”, газопроводи “Братерство”, “Союз”, “Західний Сибір – Західна Європа”, лінії електропередач енергосистеми “Мир”, ЛЕП “Вінниця-Альбертірша”, якими здійснюються міжнародні зв’язки.
Унікальне геополітичне та географічне розташування Закарпатської області можна характеризувати у багатьох вимірах. Але основним з них є безпрецендентна повіть для світової практики позиційна дислокація з чотирма країнами Європи – Польшею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією. Тому необхідно розумно використати вигоди географічного розташування області і зберегти екологічний феномен території, в тому числі і при вирощуванні екологічно чистої рослинницької і тваринницької продукції. Майбутня соціально-економічна модель Закарпаття сформується при раціональному і розумному використанні ресурсно-сировинної бази усіх природно-економічних підзон аграрної сфери, лісового і рекреаційного комплексів (продукція побічного користування лісу, лікувально-столові мінеральні води) для потреб харчової і переробної промисловості.
Територія Закарпаття має м’який помірно-континентальний клімат. Він сформувався під впливом сонячної радіації, що потрапляє на поверхню, циркуляції повітряних мас і рельєфу території.
Величина сонячної радіації залежить від кута падіння сонячного променя, який змінюється від 64-650 в червні до 17-180 в грудні. Поверхня області отримує в середньому за рік 48 ккал / см2 тепла. Розподіл тепла та інші кліматичні показники (атмосферний тиск, опади, напрям і сила вітру) визначаються насамперед рельєфом. Карпатські гори перешкоджають проникненю холодних повітряних мас з півночі, тому клімат тут формується переважно вологими повітряними масами з Атлантичного океану і континентальним повітрям помірних широт. Гори зумовлюють “мозаїчність” клімату. Гірський рельєф посилює континентальність повітря. В гірській частині області спостерігаються найнижчі середні температури січня (-80 –60) і липня (+140 +160). В с. Нижній Студений зафіксовано абсолютний мінімум температур в області - -360. Ізотерми липня простягаються паралельно до напрямку хребтів (див.: табл. 1.1)