Мир Солнца

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


 

Вартість наших інформаційних послуг у сфері написання робіт по туризму, готельній справі складає:
курсової роботи - 200 грн.
дипломної - 600 грн.
магістерської - 800 грн.

Замовити >>

 

Автореферати
Оплата Контакти

Союз образовательных сайтов

 

 



Рейтинг туристических сайтов Украины. Відображено число відвідувачів сьогодні, середнє число відвідувачів за добу, оцінка сайту

Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых

[Vox.com.ua] Портал українця

Рейтинг туристических фирм TourPromo.Ru

Туристические сайты Образование, работа за границей

TOPlistУкраїнський рейтинг TOP.TOPUA.NET

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Besucherzahler mail order brides
счетчик посещений

web clocks relojes html
Contatore

Besucherzahler women of ukraine
website counter

Besucherzahler hot russian brides
contatori per blog

contadores de visitas eharmony
contatori per blog

TOPlist

TOPlist

TOPlist



Рейтинг SIMPLETOP.NET

E-Center.lt skaitliukas






Поиск варианта отдыха в Карпатах

Booking.com


Державне регулювання розвитку туристичної галузі України в контексті досвіду Франції

 

Анотації 

Алєксєєва Ю.В. Державне регулювання розвитку туристичної галузі України в контексті досвіду Франці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Одеса, 2005.

   У дисертації розглядаються теоретико-методологічні й практично-організаційні аспекти державного регулювання розвитку туристичної галузі на національному, регіональному і місцевому рівнях.
   На основі ґрунтовного аналізу державної туристичної політики в країнах Європи, і особливо Франції, визначено основні механізми державного регулювання туризму. Висвітлено стан державної підтримки розвитку туризму в Україні і запропоновано шляхи розв’язання проблем туристичної галузі, зокрема через залучення територіальних громад до створення конкурентоспроможного туристичного продукту в регіоні, механізми партнерства державної влади, територіальних громад та приватного сектора в галузі туризму, соціалізацію туристичної сфери, підтримку перспективних видів туризму – сільського, в’їзного, внутрішнього, соціального. Запропоновано механізми створення регіональної туристичної корпорації і туристичного інформаційного центру, що сприятимуть розвитку туризму на регіональному та місцевому рівнях.
   Ключові слова: механізми державного регулювання, туристична політика держави, місцеві ініціативи, партнерство, соціалізація молоді, туризм, соціальний туризм, сільський туризм, Україна, Франція.

Алексеева Ю.В. Государственное регулирование развития туристической отрасли Украины в контексте опыта Франции. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управления. – Одесский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Одесса, 2005.

   В диссертации рассматриваются теоретико-методологические и практико-организационные аспекты государственного регулирования туристической сферы на национальном, региональном и местном уровнях. В работе представлен комплексный анализ туристической политики в странах Европы, ее основные направления, принципы, механизмы и особенности осуществления в условиях интеграции и глобализации.
   Особое внимание уделено государственному регулированию туристической сферы Франции. На основе глубокого анализа нормативно-правовой базы, научных трудов французских ученых и авторских исследований представлена структура управления туризмом во Франции, исторические и политико-административные предпосылки ее становления, выявлены положительные и отрицательные аспекты осуществления туристической политики. Ключевыми моментами исследования туристической индустрии Франции стали вопросы функционирования муниципальных туристических офисов как инструментов эффективного развития местного туризма и механизмы партнерства органов государственной власти, местного самоуправления, общественных организаций и предпринимателей в сфере туризма. Проанализирована система государственной поддержки и развития социального туризма, выделены ее основные элементы: создание специализированной туристической инфраструктуры для инвалидов, молодежи, семейного отдыха, политика дифференцированных тарифов на транспортное обслуживание, система отпускных чеков, введение “культурных карточек”, развитие системы молодежных хостелов и др. Проведенное исследование позволяет сделать вывод об эффективности государственного регулирования туристической сферы во Франции, выделить механизмы, внедрение которых в Украине может стать рычагом для ускорения темпов развития национального туризма.
   В работе рассмотрены исторические, ресурсные, экономические предпосылки развития туризма в Украине и современная структура управления отраслью, выявлены ее основные проблемы. Выделены перспективные виды туризма – въездной, внутренний, социальный, сельский, и приоритетные направления развития национальной туристической сферы: создание конкурентоспособного туристического продукта, соответствующей туристической инфраструктуры, формирование и гармонизация законодательной базы туризма, социализация отрасли.
   Анализ современных тенденций развития туризма на региональном и местном уровнях свидетельствует о неэффективной туристической политике государства. Отсутствие государственных программ регионального и местного развития, традиций, опыта работы в новых экономических условиях, соответствующей нормативной и научной базы выдвигает сегодня на первый план местные инициативы развития туризма. Можно выделить несколько основных направлений местных инициатив: разработку программ развития туризма в регионах; создание структур, которые отвечают за туристическое направление; мониторинг туристического рынка, маркетинговые и рекламные мероприятия; привлечение инвестиций для развития туристической инфраструктуры; защиту окружающей среды и историко-культурного наследия.
   Анализ проблем туристической отрасли Украины, изучение передового европейского опыта, и в частности французского, позволил сформулировать и предложить ряд рекомендаций, реализация которых даст возможность ускорить темпы развития туристической отрасли, обеспечить проведение активной общегосударственной политики в туризме, развитие социального туризма, усовершенствовать координацию работы центральных и местных органов исполнительной власти, активизировать местную инициативу.
   Разработаны конкретные предложения по усовершенствованию законодательной базы туристической отрасли: поправки к уже существующим нормативно-правовым актам, принятие новых, формирование долгосрочных государственных программ. Предложено к созданию этих документов привлекать представителей туристической общественности: ученых, практиков, представителей органов исполнительной власти и местного самоуправления.
   В работе автором рекомендована перспективная форма партнерства органов исполнительной власти, местного самоуправления, общественных организаций и предпринимателей в сфере туризма – создание региональной туристической корпорации. Разработан план и намечены перспективы развития системы туристических информационных центров в сфере регионального туризма, финансирование которого осуществляется на средства, полученные в результате деятельности корпорации.
   Особое внимание уделено вопросам развития туризма в маленьких городах и селах Украины. Реализация предложений автора позволит значительно повысить занятость в маленьких городах и сельских населенных пунктах, решить проблемы их социально-экономического развития, привлечь дополнительные инвестиции в экономику Украины, увеличить поступления как в местные бюджеты, так и в государственный.
   Основные теоретические и практические результаты научного исследования приводят к выводу, что эффективное функционирование и развитие туристической отрасли возможны лишь при комплексном, всестороннем, взвешенном государственном регулировании туризма на национальном, региональном и местном уровнях.
   Ключевые слова: механизмы государственного регулирования, туристическая политика государства, местные инициативы, партнерство, социализация молодежи, туризм, социальный туризм, сельский туризм, Украина, Франция.

Alyeksyeyeva Y.V. State regulation of development of tourist branch of Ukraine in a context of experience of France. - Manuscript.

Dissertation for degree of candidate of science in Public Administration in the speciality 25.00.02 - The Public Administration Mechanisms. – Odessa Regional Institut of Public Administration of the National Academy of Public Administration Office of the President of Ukraine. – Odessa, 2005.

 

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ДОСВІДУ ФРАНЦІЇ

ОДЕСА - 2005


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасна туристична індустрія у світовій господарській системі посідає провідні позиції: на неї припадає близько 10% від виробленого у світі валового продукту, близько 30% світової торгівлі послугами, 7% загального обсягу світових інвестицій, 11% світових споживчих витрат. За даними Всесвітньої Туристської Організації, за останні 16 років доходи від міжнародного туризму зростали в середньому на 9% в рік. Для більш ніж 40 країн світу туристична галузь є основним джерелом надходжень національного бюджету, а для 70 – однією з трьох його основних статей. Наприклад, в Іспанії частка прибутків від іноземного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів та послуг становить 35%, на Кіпрі та в Панамі – понад 50%, на Гаїті – більш як 70%.
Сьогодні подорожі та відпочинок стають невід’ємною частиною життя населення всіх континентів і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сім’ї, витрати на туристичні послуги – це четверта стаття після витрат на харчування, одяг та обслуговування автомобіля.
Україна об’єктивно має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатий природний, історико-культурний та туристично-рекреаційний потенціал. Однак сьогодні в Україні розвиток цієї важливої галузі економіки, яка, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків могла б щороку приносити в державну скарбницю до 4 млрд дол. США, недостатній. Причинами такого становища є складна соціально-економічна ситуація в державі, неврегульованість механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутність ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і на регіональному рівнях.
Туристична галузь, враховуючи її значний вплив на економічний та соціальний розвиток країни, розгалуженість господарських зв’язків, потребує регулювання, підтримки та пильного контролю з боку держави.
На сучасному етапі розвитку України, особливо в умовах адміністративної реформи, що триває, актуальними стають питання щодо створення ефективної структури управління туристичною галуззю на всіх рівнях, децентралізації та деконцентрації влади з чітким визначенням повноважень кожного її рівня. Перетворення України на туристичну державу світового значення вимагає також забезпечення координації діяльності різних галузей економіки, від яких залежить якісне надання туристичних послуг, зокрема транспорту, торгівлі, виробництва сувенірної продукції, видавничо-рекламної діяльності тощо.
Аналіз наукової літератури дає змогу виділити такі напрями дослідження туризму, як соціальний, історичний, економічний, правовий, міжнародний та ін. Теоретико-методологічні аспекти туризму, історію його розвитку як в Україні, так і за рубежем, окремі питання управління галуззю вивчали відомі вітчизняні вчені: В.К.Федорченко, В.І.Цибух, А.Т.Матвієнко, М.П.Крачило, С.І.Попович, Г.П.Науменко, С.В.Хлоп’як, І.М.Школа, В.С.Ковєшніков, М.І.Долішній та ін.
Питанням менеджменту і маркетингу туризму присвячені роботи зарубіжних науковців В.А.Квартального, М.І.Кабушкіна, В.Г.Гуляєва, В.Мідлтона, Г.Ф.Шаповала. Вітчизняні дослідники В.К.Євдокименко, В.І.Мацола, М.Б.Онисько, О.М.Савченко особливого значення надавали регіональним аспектам розвитку туристичної галузі. Вагомим внеском у розробку питань економіки організації та управління рекреаційно-туристичним комплексом є роботи вчених одеської наукової школи, зокрема О.Г.Топчієва, С.К.Харічкова, О.С.Шаптали та ін. Відомі українські вчені М.К.Орлатий, П.Т.Саблук приділяли увагу сільському зеленому туризму як чиннику соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів. Питання збереження туристичних ресурсів та управління природокористуванням досліджували відомі вітчизняні науковці Ю.П.Лебединський, І.М.Потравний, В.І.Гетьман, Б.М.Данилишин, В.С.Міщенко та ін.
Аналіз наукових джерел з питань державного регулювання різних сфер економіко-господарської діяльності в Україні свідчить, що українським вченим належить вагомий теоретичний доробок. Указаній проблемі присвячені наукові праці В.Д.Бакуменка, В.М.Князєва, О.А.Машкова та ін. Структура, повноваження й особливості функціонування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування розкриті в наукових працях Н.Р.Нижник, С.Д.Дубенко, Н.Г.Плахотнюк, О.Ю.Лебединської, П.І.Надолішнього, Ю.П.Шарова, В.М.Вакуленка, О.С.Ігнатенка, І.В.Козюри та ін.
Різноманітність досліджень питань туристичної галузі підтверджує складність, актуальність та неоднозначність цієї теми. Однак слід зазначити, що ціла низка аспектів державного регулювання розвитку туризму в Україні ще не має адекватного й всебічного відображення в науковій літературі: це, зокрема роль, функції та повноваження держави в галузі туризму, механізми соціалізації туризму, роль територіальних громад у галузі туризму тощо. Сьогодні надзвичайно актуальним є також питання наукового обґрунтування місця та ролі туристичної сфери в системі соціально-економічних пріоритетів регіонального і місцевого розвитку, розробки методології оцінки ефективності освоєння туристичного потенціалу, вироблення теоретичних основ формування регіональної туристичної політики та механізмів її практичної реалізації. Інакше кажучи, необхідна розробка методології формування та механізму реалізації туристичної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях в контексті зарубіжного досвіду, зокрема досвіду одного з лідерів світового туристичного ринку – Франції. Викладене вище зумовлює вибір теми дисертації та актуальність дослідження проблеми державного регулювання розвитку туристичної галузі України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах науково-дослідної роботи кафедри управління містом Національної академії державного управління при Президентові України “Визначення соціально-економічних передумов та розробка механізмів залучення територіальних громад до розвитку туризму в Україні” (державна реєстрація № 0103U006818), у рамках якої дисертантом як співвиконавцем розроблено науково-методологічні основи та виділено складові адміністративно-правових механізмів розвитку туризму в Україні на регіональному та місцевому рівнях.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування і розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності механізмів державного регулювання розвитку туристичної галузі України на національному, регіональному та місцевому рівнях з урахуванням зарубіжного досвіду.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:
– уточнити поняття “державне регулювання туристичної галузі”;
– провести ґрунтовний аналіз нормативно-правової бази туристичної галузі України з огляду на трансформації, які відбулись останніми роками, і запропонувати заходи щодо її вдосконалення;
– дослідити історичні, організаційно-функціональні та нормативно-правові передумови формування державної туристичної політики в країнах Європи, зокрема у Франції, і визначити найбільш ефективні механізми її реалізації;
– виділити основні напрями сучасної туристичної політики України, місце органів державної влади та місцевого самоврядування у втіленні її в життя, виділити соціально-економічні передумови залучення територіальних громад до розвитку туризму і роль держави в забезпеченні таких умов;
– визначити механізми державного регулювання розвитку соціального туризму, зокрема такі, що сприятимуть соціалізації молоді, вдосконалити понятійний апарат соціального туризму;
– обґрунтувати вибір стратегічних напрямів розвитку туристичної галузі України на основі аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативно-правових актів з урахуванням зарубіжного досвіду.
Об’єкт дослідження – туристична галузь України.
Предметом дослідження є регулюючий вплив держави на розвиток туристичної галузі України в контексті досвіду Франції.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розвиток туристичної галузі відбувається за умов впровадження ефективних механізмів її державного регулювання. Вивчення та аналіз досвіду європейських країн, зокрема Франції, щодо здійснення туристичної політики сприятиме науковому обґрунтуванню стратегії розвитку туризму в Україні.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження слугували фундаментальні положення сучасної теорії державного управління, основоположні законодавчі й нормативні акти України, Франції та міжнародні документи, ратифіковані Україною, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері туристичних послуг і управління нею, що розкривають соціально-економічні функції туризму і його роль у розвитку національної економіки.
Для досягнення поставленої в роботі мети було використано сучасні методи дослідження, зокрема на основі системно-аналітичного методу здійснено теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок, пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених проблемам туристичної галузі. Використання методів логічного узагальнення забезпечило послідовність проведення наукового дослідження. Для вирішення окремих завдань використовувались також наступні методи: статистичного аналізу – для дослідження динаміки, структури і ефективності функціонування суб’єктів туристичної діяльності; проблемно-орієнтовний – для наукового обґрунтування напрямів вирішення проблем розвитку вітчизняної туристичної галузі; компаративний – для зіставлення розвитку туризму в різних регіонах та країнах; праксиметричний – для аналізу передового наукового досвіду. Застосовувались також методи комплексного системного аналізу економічних та управлінських явищ і процесів.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що
уперше:
– здійснено теоретико-методологічне обґрунтування і розроблено низку практичних рекомендацій щодо формування стратегії державного регулювання розвитку туристичної галузі України на національному, регіональному та місцевому рівнях у контексті зарубіжного, зокрема французького, досвіду;
– визначено поняття “соціалізація туризму” з погляду впровадження комплексу заходів державної політики щодо соціалізації туристичної галузі України;
– розроблено комплекс соціально-економічних механізмів залучення територіальних громад до розвитку туристичної галузі на регіональному і місцевому рівнях, зокрема через створення регіональних туристичних корпорацій, туристичних інформаційних центрів, робочих груп сприяння розвитку туризму тощо;
дістали подальшого розвитку визначення та обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку туристичної галузі на основі узагальнення досвіду країн Європи, зокрема Франції, щодо її організації та управління;
уточнено поняття “державне регулювання туристичної галузі” в контексті впровадження механізмів співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора в галузі туризму;
удосконалено механізми державного регулювання розвитку соціального туризму в Україні, зокрема ті, що спрямовані на підвищення ефективності державної політики соціалізації молоді.
Практичне значення одержаних результатів визначається комплексним характером дослідження. Отримані в процесі аналізу висновки та запропоновані рекомендації мають поряд з теоретичним практичне значення, оскільки можуть використовуватися в науково-дослідній роботі як основа подальшого аналізу та формування теоретичних засад розвитку туристичної галузі України, її державного управління; в державно-управлінській сфері і законотворчому процесі – при розробці концептуальних та правових засад державного управління туристичною галуззю; у процесі управління туристичною галуззю та її складовими – при реалізації державних програм розвитку туризму; в навчальному процесі – при вивченні навчальних дисциплін з державного управління, соціальної політики, спеціальних курсів фахових дисциплін зі спеціальності “Туризм”; у діяльності органів місцевого самоврядування з метою підвищення соціально-економічного розвитку територій та ефективного використання туристичних ресурсів тощо. Результати дисертаційної роботи у формі теоретико-методичних розробок та рекомендацій впроваджені:
– Комітетом Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму при доопрацюванні проекту Концепції розвитку українських курортів та проекту закону України “Про сільський та сільський зелений туризм” (реєстраційний № 4299, внесений народним депутатом України В.І.Кафарським) (довідка № 06-5/18-1190 від 06.09.2004 р.);
– Державною туристичною адміністрацією України при розробці “Заходів щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму” (довідка № 1.1/07-975 від 09.06.2004 р.);
– Київським університетом туризму, економіки та права при викладанні таких дисциплін: “Менеджмент туризму”, “Основи бізнесу” (довідка № 347-01-4/у від 01.11.2004 р.);
– кафедрою управління містом Національної академії державного управління при Президентові України при виконанні науково-дослідної роботи “Визначення соціально-економічних передумов та розробка механізмів залучення територіальних громад до розвитку туризму в Україні” (державна реєстрація № 0103U006818) (довідка №27/7 від 06.11.2004 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації і результати наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на дванадцяти науково-практичних заходах, зокрема: науково-практичній конференції “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м. Київ, 2002); Всеукраїнській науково-практичній студентській конференції “Трансформаційні процеси розвитку туризму та готельного господарства України” (м. Київ, 2002); міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми управління соціально-економічним розвитком” (м. Київ, 2002); науково-практичній конференції “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (м. Київ, 2003); Другій міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Сучасні технології ведення бізнесу. Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 2003); V аспірантських читаннях “Туризмологія”: економічні, правові, соціокультурні, духовні аспекти” (м. Київ, 2003); науково-практичній конференції “Теорія та практика державного управління: нові механізми регіонального розвитку” (м. Харків, 2003); Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців “Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вчених” (м. Хмельницький, 2004); науково-практичній конференції “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м. Київ, 2004); VІ аспірантських читаннях “Практика сучасного туризму в Україні (праксеологія туризму): стан та перспективи” (м. Київ, 2004); Четвертому міжнародному науковому конгресі (м. Харків, 2004); науково-практичній конференції “Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (м. Одеса, 2004). Результати дослідження обговорювались на методологічних семінарах Національної академії державного управління при Президентові України і на засіданнях кафедри управління містом.
Публікації. Основні ідеї, положення і результати досліджень представлено у 18 опублікованих роботах, з них: 7 статей у фахових виданнях і 11 тез до науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок, вона включає 14 додатків, 8 таблиць, 9 рисунків, список використаних джерел містить 275 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі розкрито актуальність і ступінь розробленості теми дисертації, вказано на її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання, предмет, об’єкт, гіпотезу і методологію дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію дослідницьких результатів та публікації за темою дисертації.
У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади державного регулювання розвитку туризму” – розглянуто основні принципи, напрями, механізми державного регулювання туристичної галузі, наведено і проаналізовано найважливіші поняття, що стосується теми дослідження, зокрема “туризм”, “туристична політика”, “державне регулювання туристичної галузі” тощо. Визначено роль туризму, і, зокрема, соціального, щодо соціально-економічного розвитку територій. Проведений аналіз сучасної вітчизняних та зарубіжних наукових джерел з питань туризму дав змогу зробити такі висновки.
Туризм у багатьох країнах світу є пріоритетним напрямом розвитку національної економіки та культури. Це зумовлено динамічністю, високоприбутковістю та великим позитивним соціально-економічним і культурним впливом туризму на розвиток країн. Туристична галузь є специфічним і досить складним об’єктом державного управління. Необхідність державної підтримки та регулювання туризму як синтетичної, складної галузі та багатогранної економічної системи з розгалуженою мережею зв’язків, в орбіту якої входить понад 40 суміжних галузей народного господарства (транспорт, зв’язок, харчування тощо), є очевидною.
Аналіз, проведений Всесвітньою Туристською Організацією, свідчить, що в більшості країн світу державна туристична політика впроваджується безпосередньо через центральні органи виконавчої влади – національні туристичні організації, інші інститути, а також опосередковано за допомогою правових важелів, підтримки туристичної інфраструктури і міжнародної політики. Туристична політика має характерні риси загальної політики держави. Разом з тим існують і деякі специфічні фактори, що впливають на її формування: природні умови країни, розвиненість транспортної індустрії, соціальні фактори (умови життя людей, система відпусток), фактори, пов’язані зі створенням економічної основи для розвитку туризму (стабільні валютно-фінансові, зовнішньоекономічні відносини), правові фактори, пов’язані із створенням і функціонуванням туристичного законодавства.
За результатами дослідження виявлено, що механізм реалізації туристичної політики держави включає: складання цільових програм з розвитку туризму на рівні держави і регіонів; розробку конкретних заходів щодо досягнення поставленої стратегічної мети і державне регулювання розвитку туристичної галузі. Отже, державне регулювання розвитку туристичної галузі є одним з механізмів реалізації політики держави в галузі туризму. Розвиток туристичної галузі характеризується позитивною динамікою змін кількісних та якісних показників туристичної галузі: збільшенням туристичних потоків, відрахувань у державний та місцевий бюджети, підвищенням рівня зайнятості в туристичній галузі тощо.
У зв’язку з викладеним вище державне регулювання туристичної галузі пропонується розглядати як сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на розвиток туристичної галузі і створення умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора щодо розвитку туризму через різні механізми: адміністративні, організаційні, економічні, правові, екологічні тощо.
Аналіз наукових джерел показує, що регіональний та місцевий рівні державного регулювання є найважливішими, оскільки саме там розміщені туристичні та рекреаційні ресурси, виробляється і споживається туристичний продукт, працює персонал туристичних підприємств, створюється певний імідж не тільки окремої місцевості, а й країни взагалі. Умовою регіонального розвитку туризму, як свідчить зарубіжний досвід, є конкретний розподіл повноважень та матеріальних ресурсів між центральними та регіональними органами влади в галузі туризму, що базується на принципах децентралізації, деконцентрації та делегування значних повноважень органам місцевого самоврядування
У розділі доведено, що в умовах майже повної комерціалізації туристичної галузі держава має розвивати соціальний туризм і створювати умови для залучення до споживання туристичного продукту широких верств населення, насамперед дітей, студентів, молоді, людей похилого віку, інвалідів тощо. Визначено, що розвиток соціального туризму сприяє ефективному впровадженню державної політики соціалізації молоді як сукупності форм, методів та напрямів державного впливу на неї та вдосконалення процесу соціалізації молодого покоління в інтересах збереження та розвитку людства на основі загальних цінностей. Все це зумовило необхідність введення в науковій обіг поняття “соціалізації туризму” як державної політики, спрямованої на створення умов для залучення широких верств населення до активного та стабільного споживання туристичних послуг.
Ефективне державне регулювання потребує наукового та методичного забезпечення. Проте вітчизняна наука про туризм, так само як і предмет дослідження, ще відносно молода та перебуває у процесі становлення. Незважаючи на активізацію дослідницьких зусиль, спрямованих на аналіз питань туризму, певні аспекти державного регулювання цієї галузі залишаються недостатньо розробленими. Бракує робіт, присвячених як теоретичному осмисленню зазначених питань, так і розробці науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо державного регулювання туристичної галузі на національному, регіональному та місцевому рівнях. Вироблення стратегії розвитку туристичної галузі і створення умов для її ефективного впровадження є складним завданням. Для успішного його вирішення, запобігання політичним помилкам та прорахункам доцільно скористатися досвідом інших країн. Зокрема, для України становить інтерес досвід з цих питань Французької Республіки, яка є одним із світових лідерів у галузі туризму.
У другому розділі - “Механізми реалізації державної туристичної політики в країнах Європи, зокрема у Франції” – узагальнено досвід європейських країн щодо формування та впровадження державної політики в галузі туризму, визначено основні механізми державного регулювання туристичної галузі, виділені стратегічні напрями діяльності Європейського Союзу стосовно розвитку туризму в умовах інтеграції та глобалізації, основні принципи й пріоритети туристичної політики країн-учасниць. Установлено, що туристична політика країн Європейського Союзу спрямована на координацію розвитку туризму країн-учасниць, зокрема на захист туристів і їхнього вільного пересування; гармонізацію правил діяльності в індустрії туризму; взаємне визнання рівня кваліфікації і дипломів професійної підготовки кадрів туристичної галузі; розподілу відпускних періодів для зняття навантаження на туристичну індустрію в пікові сезони; регіональний розвиток туризму з метою його просування в нерозвинені регіони Союзу, що мають туристичний потенціал.
На думку автора, особливий науково-практичний інтерес становить аналіз різних аспектів державного регулювання туристичної галузі Франції, туристична індустрія якої є традиційним сектором економіки ще з початку ХХ сторіччя. Зокрема, в дисертаційному дослідженні розглянуто організаційну структуру державного управління галуззю на рівні комуни, департаменту, регіону та на загальнонаціональному рівні, історію її формування, сучасні тенденції розвитку. Окрему увагу приділено муніципальним туристичним офісам як дієвому чиннику розвитку місцевого туризму: проаналізовано нормативно-правову базу, яка регулює їх діяльність, окреслено функції офісів, особливості їх фінансування, викладено передумови та обґрунтовано необхідність об’єднання туристичних офісів у різних комунах для досягнення максимально ефективного розвитку туризму в регіоні.
На основі проведеного аналізу визначено, що принципами сучасної туристичної політики Франції є децентралізація, делегування повноважень органам місцевого самоврядування, підтримка місцевих ініціатив, розвиток усіх форм соціального туризму, принцип всебічної співпраці між владою, територіальними громадами та підприємцями в галузі туризму.
У розділі наведено конкретні механізми партнерства між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями та підприємницькими структурами щодо розвитку туристичної галузі, зокрема створення Національного комітету якості та товарних знаків у галузі туризму; реформування фінансової та податкової політики стосовно діяльності підприємств, які надають послуги щодо розміщення (готелі, хостели, туристичні бази тощо); впровадження в туристичній галузі системи п’ятирічних контрактів “Держава – Регіони”; створення органами місцевого самоврядування і суб’єктами туристичної діяльності змішаних підприємств для управління такими важливими й складними в обслуговуванні об’єктами, як палаци, канатні дороги, розважальні центри.
Досліджено ключові інструменти державної підтримки соціального туризму Франції, зокрема такі, як розробка національної програми “Туризм для інвалідів”, а також відповідних нормативних актів, спрямованих на підтримку та регулювання сфери туристичних послуг для людей з обмеженими фізичними можливостями; затвердження національного стандарту якості туристичного продукту для сімейного відпочинку як найбільш поширеного в країні; контроль цін на окремі туристичні продукти; введення системи відпускних чеків, введення та підтримка системи “культурних карток”; створення спеціальної туристичної інфраструктури для молоді тощо.
Таким чином, у другому розділі автором на основі проведеного аналізу доведено, що окремі елементи механізмів державного регулювання туристичної галузі Франції, ефективність яких перевірена часом та підтверджується конкретними досягненнями в розвитку туризму, доцільно використовувати для розвитку туристичної галузі України з урахуванням її історичних, правових і культурних особливостей.
У третьому розділі – “Державне регулювання розвитку туризму в Україні на національному, регіональному та місцевому рівнях” – проаналізовано ресурсні, історичні, правові та інституціональні передумови розвитку туризму в Україні, сучасний стан державного регулювання туристичної галузі на національному, регіональному та місцевому рівнях. Особливу увагу приділено функціям і повноваженням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо розвитку туризму в Україні, питанням розвитку туризму в малих історичних містах та сільських населених пунктах України, проаналізовано та систематизовано напрями ініціативної діяльності територіальних громад щодо розвитку туризму.
На основі аналізу історії та сучасних тенденцій розвитку визначено, що туристична галузь України, маючи потужний туристично-рекреаційний потенціал, розвивалася без урахування особливостей її функціонування, глибокого проникнення в суть проблем та за відсутності цілеспрямованої, комплексної туристичної політики держави й відпрацьованих механізмів управління. Це призвело до переорієнтації туризму на виїзний, руйнування системи соціального туризму, важливих складових інфраструктури галузі. Реформування системи державного регулювання галузі висвітлило низку проблем, що потребують вирішення. Це, насамперед, невідповідність чинної нормативно-правової бази потребам та тенденціям розвитку туристичної галузі. Незважаючи на прийняття нової редакції Закону України “Про туризм”, який, безперечно, став кроком вперед, існує нагальна потреба у вдосконаленні правового забезпечення галузі і приведення його у відповідність зі світовими стандартами. Крім того, перешкодою на шляху ефективного розвитку туристичної галузі стала відсутність протягом тривалого часу виваженої регіональної політики, що зумовило потребу у створенні структури державного регулювання туризму в Україні з урахуванням сучасних реалій та досвіду країн з високорозвиненою туристичною індустрією.
Аналіз показує, що сучасне туристичне підприємництво функціонує в умовах неналежної нормативно-правової, методичної, організаційної та інформаційної підтримки з боку держави. Це особливо наочно проявляється на рівні малих міст і сільських населених пунктів, у яких туризм може стати важливим чинником соціально-економічного та культурного розвитку завдяки забезпеченню зайнятості населення, розбудові міської інфраструктури, реконструкції та збереженню пам’яток тощо.
Однією із найважливіших проблем розвитку туристичної галузі України є відсутність суттєвої державної підтримки місцевих ініціатив щодо розвитку туризму. Проте зарубіжний, зокрема французький, досвід свідчить, що максимального ефекту в розвитку туризму можна досягти лише за умов співпраці органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських і професійних організацій та підприємницьких структур.
Слід зазначити, що характерною ознакою вітчизняної туристичної галузі є витіснення з туристичного ринку соціального туризму як неконкурентоспроможного порівняно з комерційними видами туризму, зокрема виїзним. Серед інших гострих проблем туристичної галузі України необхідно особливо виділити такі:
– невідповідність наявної туристичної інфраструктури світовому рівню та сучасним вимогам споживачів туристичного ринку;
– низька якість туристичних послуг;
– відсутність сприятливого інвестиційного клімату, що зумовлює нерозвиненість соціальної інфраструктури;
– недостатній рівень кадрового забезпечення управління туристичною галуззю за кількісними та якісними параметрами;
– занадто складні порівняно із загальновизнаною міжнародною практикою візові, митні та прикордонні процедури;
– відомча підпорядкованість закладів розміщення, санаторно-курортних та рекреаційних закладів, що ускладнює стандартизацію туристичних послуг, підвищення їх якості та впровадження ефективних механізмів державного регулювання розвитку туристичної галузі тощо.
Отже, перед туристичною галуззю України стоять багато проблем, які потребують розв’язання за допомогою вдосконалення системи та механізмів її державного регулювання.
У четвертому розділі – “Основні напрями вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку туристичної галузі України в контексті досвіду Франції” – автором запропоновано шляхи вирішення проблем вітчизняного туризму на національному, регіональному та місцевому рівнях через удосконалення механізмів державного регулювання туристичної галузі та з урахуванням зарубіжного, зокрема французького, досвіду. Особливу увагу приділено вдосконаленню державного управління розвитком соціального туризму, пропонуються конкретні інструменти соціалізації галузі.
У процесі дослідження встановлено, що способи та методи впливу, які використовуються сьогодні для регулювання туристичної галузі, далеко не завжди виявляються адекватними сучасним умовам та тенденціям. Тому для зміни ситуації на краще необхідним є вдосконалення механізмів регулювання господарської діяльності з урахуванням досвіду країн з розвиненою туристичною галуззю, зокрема Франції, формування нових соціально-економічних підходів до стратегії розвитку національного туристичного комплексу і системи управління туристичними процесами як на державному, так і на регіональному рівнях. Виходячи з цього в роботі запропоновано підходи до формування стратегії розвитку туризму в Україні з виділенням пріоритетних видів (насамперед, внутрішнього, в’їзного, соціального, сільського) і напрямів державного регулювання розвитку туристичної галузі.
У розділі пропонуються конкретні заходи щодо вдосконалення чинної нормативно-правової бази туристичної галузі, зокрема видається необхідним прийняття законів, які забезпечать ефективне функціонування галузі: “Кодексу туризму”, законів України “Про сільський туризм”, “Про соціальний туризм”, Концепції розвитку українських курортів, а також внесення окремих поправок до законів України “Про туризм”, “Про місцеве самоврядування” (щодо функцій органів місцевого самоврядування в галузі туризму) тощо.
Аналіз проблем курортної сфери України свідчить про необхідність реорганізації всієї системи та зміни механізмів управління на державному, регіональному та місцевому рівнях. З цією метою необхідно на державному рівні переосмислити роль санаторно-курортних закладів у національній системі рекреації та оздоровлення населення і функції, які вони виконують. Лише зі зміною методологічних підходів держава зможе розробити нові концепції розвитку як самих курортів, так і санаторно-курортного обслуговування населення. У подальшому на базі цих концепцій буде розроблено програму стратегічного розвитку цієї сфери з поглибленням спеціалізації курортів та обов’язковим чітким визначенням прав власності.
Забезпечення сталого розвитку туристичної галузі значною мірою має базуватися на модернізації інфраструктури туристичної та курортно-рекреаційної сфери. З цією метою видається необхідним запровадити спеціальний інвестиційний режим для сприяння будівництву і реконструкції готелів та інших об’єктів туристичної інфраструктури, що спонукатиме іноземних та вітчизняних інвесторів вкладати кошти у туристичну індустрію. Водночас необхідне запровадження практики прямого фінансування з державного та місцевих бюджетів заходів щодо розвитку туристичної інфраструктури, зокрема облаштування маршрутів, місць для відпочинку в лісах та гірських районах, громадських пляжів, оглядових майданчиків, центрів туристичної інформації, інформаційних стендів на дорогах тощо.
Проведене дослідження переконливо свідчить, що умовою регіонального розвитку туризму є чіткий розподіл повноважень між центральними та регіональними галузевими органами влади, а також між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Автор наполягає на доцільності делегування органам місцевого самоврядування повноважень щодо розвитку місцевого туризму: створення регіональних туристичних корпорацій, туристичних інформаційних центрів, розбудови інфраструктури, залучення інвестицій тощо. Ефективному здійсненню делегованих повноважень може сприяти створена на рівні центрального органу виконавчої влади, до компетенції якого належать питання туристичної галузі, робоча група фахівців, що на основі нормативно-правової бази України, з урахуванням зарубіжного досвіду розроблятиме конкретний план заходів для кожного окремого туристичного регіону та дасть змогу втілити його в життя.
Аналіз свідчить, що самостійний розвиток туристичної галузі без суттєвої державної підтримки, який відбувався протягом останніх десятиліть, призвів до практично монополії комерційних форм та видів туризму. З метою зниження соціального напруження в галузі і в суспільстві в цілому необхідне впровадження державної політики соціалізації туристичної галузі. Ураховуючи досвід державної підтримки розвитку соціального туризму радянських часів і зарубіжний, зокрема досвід Франції, Росії, Німеччини, визначено найбільш дієві механізми соціалізації туристичної галузі України:
– законодавчі – розробка та прийняття комплексної державної Програми розвитку соціального туризму в Україні, розрахованої на 10 років, основними етапами якої мають стати: прийняття законів України “Про соціальний туризм”, “Про молодіжний та дитячий туризм”, Концепції розвитку спеціалізованої туристичної інфраструктури (для інвалідів, родинного відпочинку, студентів тощо);
– забезпечення умов для залучення до активного споживання туристичних послуг інвалідів, пенсіонерів, військовослужбовців, малозабезпечених та багатодітних громадян та їх родин, у тому числі через розвиток спеціалізованої туристичної інфраструктури для відпочинку людей з обмеженими фізичними можливостями, побудова пансіонатів та санаторіїв для сімейного відпочинку, розвиток недорогих видів відпочинку: турів вихідного дня, екскурсій, сільського зеленого туризму, агротуризму тощо;
– створення дієвих дисконтних систем для молоді та студентів, впровадження системи “культурних карток”, підтримка міжнародних дисконтних карток та студентських посвідчень, формування системи пільг для іноземних студентів та молоді, що прибули до України з метою навчання, подорожей чи за програмою культурного обміну (наприклад, введення диференційованих тарифів на транспортні послуги для іноземних студентів, знижки на розміщення, харчування, страхування, туристичні послуги);
– підтримка культурного обміну між молоддю та дітьми різних країн, зокрема через створення літніх міжнародних таборів, центрів екологічного туризму (волонтерських таборів), літніх університетів і мовних шкіл в туристично привабливих регіонах України, проведення міжнародних конкурсів, олімпіад, фестивалів;
– сприяння розвитку спеціалізованої інфраструктури та супутніх послуг, розрахованих на потреби молодіжного туризму та культурного обміну (кемпінги, інформаційні служби, довідкова література, табори, хостели тощо). Пріоритетним напрямом може стати розбудова системи недорогих готелів – хостелів у туристичних центрах України;
– створення умов для сезонного працевлаштування молоді в туристичній галузі (сезонні біржі праці, сприяння залученню молоді до сезонних робіт та їх оплата тощо), системи пільгового кредитування для студентів та молоді з метою участі в туристичних та обмінних програмах (пільговий відсоток на кредит, невелика застава тощо);
– розробка, впровадження та популяризація системи відпускних чеків для працівників комерційних структур, які потребують додаткового захисту, на зразок профспілкових туристичних путівок для працівників бюджетних установ;
– залучення до розвитку соціального туризму органів місцевого самоврядування і впровадження механізмів стимулювання підприємців щодо розвитку соціального туризму (наприклад, наданням певних податкових пільг, преференцій).
Ці заходи мають стимулювати туристичний та культурний обмін між молоддю та студентами різних країн світу й Україною, сприяти ефективному впровадженню державної політики соціалізації молоді, створити привабливий імідж держави, зробити нашу країну відкритою для світового суспільства. Отже, як вже неодноразово зазначалося, розвиток туристичної галузі є надзвичайно актуальним для України. Унікальний комплекс історичних, культурних та природних пам’яток, значні рекреаційні можливості, які має наша держава, приваблюють дедалі більше туристів, у тому числі й іноземних. Забезпечувати належну віддачу від цього потужного потенціалу, використовувати його для активного відпочинку та оздоровлення людей можна лише за умови чіткої організації туризму, впровадження ефективних механізмів державного регулювання галузі, залучення до неї досвідчених і кваліфікованих кадрів. Виходячи зі світового досвіду необхідно, щоб законодавчі та виконавчі органи забезпечили зацікавлений підхід до розвитку туризму, щоб він став частиною загальнодержавної гуманітарної політики і пріоритетів, враховувався при розгляді інших питань, які мають національне значення.

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення актуальної наукової проблеми стосовно державного регулювання розвитку туристичної галузі України в контексті зарубіжного досвіду, зокрема досвіду Франції. Відповідно до поставленої мети, завдань та висунутої гіпотези дисертаційне дослідження дає змогу сформулювати низку висновків і пропозицій теоретичного, методичного та прикладного характеру, основними з яких є такі.
1. Дослідження й узагальнення теоретико-методологічних і практичних аспектів державного регулювання туристичної галузі, документів і матеріалів всесвітньо відомих туристичних організацій підтвердило необхідність державного регулювання розвитку туристичної галузі на національному, регіональному та місцевому рівнях шляхом застосування правових, адміністративних, економічних, організаційних та інших механізмів. Державна туристична політика здійснюється парламентами, урядами, державними організаціями, що відповідають за туристичну діяльність, з метою регулювання і координації туристичної галузі, створення умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та підприємців щодо розвитку туризму.
2. Уточнено поняття “державне регулювання туристичної галузі”, яке пропонується розглядати як сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на розвиток туристичної галузі, створення ними умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора щодо розвитку туризму через різні механізми державного регулювання: адміністративні, організаційні, економічні, правові, екологічні тощо.
3. Аналіз сучасних тенденцій розвитку національної туристичної галузі та узагальнення зарубіжного досвіду дали змогу обґрунтувати вибір стратегічних напрямів державного регулювання розвитку туризму в Україні, зокрема щодо його соціалізації, екологізації, інформатизації, децентралізації управління з передачею значних повноважень органам місцевого самоврядування. На нашу думку, перспективними видами туризму для України є внутрішній та в’їзний, у рамках яких особливої уваги, державної підтримки та регулювання потребує розвиток соціального, ділового, сільського туризму.
4. Доведено, що в багатьох розвинених державах світу соціальний туризм –це могутній фактор економічного розвитку. В дисертації обґрунтовано необхідність державної підтримки розвитку соціального туризму в Україні, вперше у вітчизняній науці введено поняття “соціалізація туризму” як державна політика, спрямована на створення умов для залучення широких верств населення до активного та стабільного споживання туристичних послуг. Ураховуючи досвід державної підтримки розвитку соціального туризму радянських часів і зарубіжний досвід, визначено найбільш дієві механізми соціалізації туристичної галузі України і, насамперед, механізми соціалізації молоді через розвиток соціального туризму. Це, передусім, законодавчі механізми: розробка “Державної програми розвитку соціального туризму в Україні”, розрахованої на 10 років, основними етапами якої мають стати: розробка та прийняття законів України “Про соціальний туризм”, “Про молодіжний та дитячий туризм”, Концепції розвитку спеціалізованої туристичної інфраструктури (для інвалідів, родинного відпочинку, студентів тощо), а також організаційні, адміністративні, економічні та інші механізми державної політики соціалізації туристичної галузі України.
5. У дисертаційному дослідженні проведено аналіз механізмів державного регулювання туристичної галузі країн Європи, зокрема Франції, яка посідає перше місце в світі за привабливістю для іноземних туристів. Установлено, що більшою мірою це відбувається завдяки всебічній підтримці її розвитку з боку держави, продуманій регіональній політиці щодо активізації розвитку туризму на місцях. Визначено, що основними принципами сучасної туристичної політики Франції є децентралізація, делегування повноважень органам місцевого самоврядування, підтримка місцевих ініціатив, розвиток всіх форм соціального туризму, принцип всебічної співпраці між владою, територіальними громадами та підприємцями в галузі туризму.
6. Україна має всі об’єктивні передумови, щоб стати однією з передових туристичних країн світу, однак аналіз сучасного стану функціонування вітчизняної туристично-рекреаційної галузі свідчить про те, що ефективність діяльності цієї галузі стримується через невирішеність низки проблем. Насамперед це проблеми нормативно-правового забезпечення функціонування туристичної галузі, для розв’язання яких необхідно внести відповідні зміни та доповнення до чинного законодавства з питань туризму, зокрема видається необхідними закріплення за в’їзним та внутрішнім видами туризму статусу пріоритетних; розробка економічних інструментів стимулювання діяльності з обслуговування туристів у середині країни та залучення інвестицій у туристичну галузь; затвердження національних стандартів усіх видів туристичних послуг; створення дієвих механізмів контролю якості послуг та збереження і раціонального використання природної та культурної спадщини України. У роботі пропонується розробити та прийняти такі нормативно-правові акти: “Кодекс туризму”, закони України “Про сільський туризм”, “Про соціальний туризм”, “Про молодіжний та дитячий туризм”, Концепцію розвитку українських курортів, а також внести окремі поправки до законів України “Про туризм”, “Про місцеве самоврядування” (щодо функцій органів місцевого самоврядування в галузі туризму) та інших нормативно-правових актів.
7. Установлено, що важливими передумовами розвитку туризму на регіональному та місцевому рівнях є, передусім, покращання взаємодії і кооперації між органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємцями, інвесторами, а також іншими особами та організаціями, активне співробітництво яких може привести до створення привабливого туристичного продукту. Запропоновано комплекс механізмів залучення територіальних громад до розвитку туристичної галузі, зокрема дієвим механізмом співпраці органів місцевого самоврядування та підприємців у галузі туризму може стати регіональна туристична корпорація як добровільне об’єднання юридичних осіб, створене з метою координації діяльності учасників, забезпечення захисту їхніх прав, інтересів у державних та інших органах, спільної реалізації учасниками різноманітних програм та проектів та розподілу прибутку, отриманого від їх здійснення. Ефективним механізмом залучення територіальних громад до розвитку туристичної галузі на регіональному і місцевому рівнях також видається створення робочої групи фахівців галузі, яка на основі розроблених на державному рівні типових положень, правил і рекомендацій, у контексті європейського досвіду, зокрема французького, розроблятиме конкретний план заходів для кожного окремого туристичного регіону. На першому етапі група має впроваджувати ці заходи в життя, а на наступних - контролювати і підтримувати їх.
8. У дослідженні обґрунтовано, що для багатьох малих міст і сільських населених пунктів України туризм є найбільш перспективною галуззю, яка сприятиме їх соціально-економічному зростанню. Незважаючи на активізацію міської влади багатьох міст, недостатність досвіду, традицій та знань уповільнює розвиток туристичної галузі, тому вимагається її державна підтримка. Насамперед необхідні: розробка методичних документів, які допоможуть місцевій владі розвивати туризм, проведення науково-практичних семінарів із залученням зарубіжних спеціалістів з цих питань, розробка комплексної програми розвитку малих історичних міст України разом з представниками Спілки малих історичних міст України. Для розвитку сільського туризму не вимагаються державні кошти, але потрібна державна підтримка через нормативно-правове забезпечення (розробку та прийняття Закону України “Про сільський туризм”), впровадження фінансових (позики і гранти) та розробку низки фіскальних (податкових, тарифних) механізмів. Одним з видів діяльності в напрямі просування місцевого туристичного продукту є створення туристичних інформаційних центрів у формі державних підприємств, підпорядкованих органам місцевого самоврядування, які працюють на принципах самоокупності за рахунок отримання доходів від надання інформаційно-рекламних послуг подорожуючим та консультативних послуг виробникам туристичного продукту.
9. Визначено, що на сучасному етапі актуальними є питання кадрового забезпечення управління туристичною галуззю. Тому на державному рівні необхідно вирішувати питання підготовки кадрів державного управління туристичною індустрією та формування ефективної управлінської структури. Пропонується до переліку спеціалізацій напряму підготовки фахівців туристичної галузі “Туризм” додати спеціалізацію “державне регулювання туристичної галузі”, що забезпечить підготовку кадрів високої кваліфікації для відповідних структурних підрозділів органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, науково-дослідницьких інститутів, які вирішують питання туристичної галузі, та різноманітних громадських організацій, фондів, зокрема зарубіжних, діяльність яких спрямована на розвиток туризму.
Реалізація вказаних заходів дасть змогу підвищити темпи розвитку туристичної галузі, проводити активну загальнодержавну політику в цій важливій складовій економіки України, забезпечити координацію заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій, стимулюватиме місцеву ініціативу, розвиток соціального туризму. Це, у свою чергу, сприятиме збільшенню туристичних потоків на внутрішньому ринку туристичних послуг, формуванню мережі економічно самодостатніх туристичних центрів та курортів як рекреаційної, так і лікувальної спеціалізації, створенню необхідних умов для швидкого розвитку суміжних галузей, організації нових робочих місць, збільшенню надходжень до бюджетів усіх рівнів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях із державного управління
1. Алєксєєва Ю. Економіко-правові засади розвитку соціального туризму в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХРІДУ НАДУ “Магістр”, 2004. – № 1 (19). – С. 58-64.
2. Алєксєєва Ю. Муніципальні туристичні офіси як дійовий чинник розвитку місцевого туризму Франції // Упр. сучас. містом. – 2004. – № 1/1-3 (13). – С. 191-196.
3. Алєксєєва Ю. Регіональний та локальний розвиток туризму: досвід Франції // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2004. – № 1 (17). – С. 131-141.
4. Алєксєєва Ю. Ініціатива територіальних громад щодо розвитку туризму // Упр. сучаc. містом. – 2004. – № 2/4-6 (14). – С. 222-228.
5. Алєксєєва Ю. Державне регулювання соціального туризму в Україні // Зб. наук. пр. НАДУ. – 2004. – Вип. 1. – С. 182-191.
6. Алєксєєва Ю. Партнерство публічної влади, територіальних громад та приватного сектора в галузі туризму // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 1. – С. 376-382.
7. Алєксєєва Ю. Вплив державної політики на розвиток туристичної галузі України // Актуальні проблеми внутрішньої політики: Зб. наук. пр. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 1. – С. 103-107.
Тези доповідей, матеріали наукових конференцій
8. Алєксєєва Ю. Регіональна політика та регіональні органи управління туристичною галуззю // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.- практ. конф.: У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 2. – С. 39-41.
9. Алєксєєва Ю. Державна підтримка розвитку молодіжного туризму та культурного обміну в умовах європейської інтеграції // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.- практ. конф.: У 2 т. /За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – Т. 2. – С. 388-389.
10. Алєксєєва Ю. Регіональні аспекти регулювання туристичної галузі України // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.- практ. конф.: У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2002. – Т.2. – С. 233-234.
11. Алєксєєва Ю. Державне регулювання туризму в Україні // Трансформаційні процеси розвитку туризму та готельного господарства України: Матеріали Всеукр. наук.-практ. студент. конф. – К.: КУТЕП, 2002. – С. 79-80.
12. Алєксєєва Ю. Державне регулювання національної індустрії туризму в умовах Європейської інтеграції // Актуальні проблеми управління соціально-економічним розвитком: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. студент. і молодих вчених. Київ, 3-6 черв. 2002 р. – К.: Вид-во КНЕУ, 2002. – С. 9-11.
13. Алєксєєва Ю. Культурний обмін як дієвий шлях поширення науково-технічної інформації серед молоді та студентства / Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління: Матеріали ІІ Міжнарод. конф. студ., асп. і молодих вчених (9-12 квіт. 2003 р., Київ) / Уклад. А.П.Білошапко, Р.В.Корпан, О.П.Корнута. – К.: Пошуково-видав. агентство “Книга пам’яті України”, 2003. – С. 468-470.
14. Алєксєєва Ю. Необхідність та напрями соціалізації туристичної галузі України в умовах європейської інтеграції // Туризмологія: економічні, правові, соціокультурні, духовні аспекти: Матеріали V аспірант. читань. – К.: КУТЕП, 2003. – С. 29-34.
15. Алєксєєва Ю. Роль органів місцевого самоврядування у розвитку в’їзного та внутрішнього туризму в Україні // Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вчених: Зб. тез доп. Всеукр. наук. конф. молодих науковців “Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вчених”. – Хмельницький: Вид-во ХІУП, 2004. – С. 8-10.
16. Алєксєєва Ю. Митна проблема в туризмі: сучасний стан та шляхи її вирішення // Практика сучасного туризму в Україні (праксеологія туризму): стан та перспективи: Матеріали VІ аспірант. читань. – К.: КУТЕП, 2004. – С. 13-15.
17. Алєксєєва Ю. Використання досвіду європейських країн у реформуванні системи управління туристичною галуззю України // Теорія та практика державного управління. Вип. 6: Нові механізми регіонального розвитку: Матеріали наук.-практ. конф., 12 груд. 2003 р. – Х.: Вид-во ХРІДУ НАДУ “Магістр”, 2004. – С. 10-12.
18. Алєксєєва Ю. Механізми залучення територіальних громад до розвитку туризму в Україні // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф., 24 листоп. 2004 р.: У 2 т. – О.: ОРІДУ НАДУ - Т.2. – С. 3-5.

 



Шешори з усіх боків оточені горами і лісами

Пошукова анотація: ПРЕДИСЛОВИЕ экотуризм зарождения воздействием Определение Виды роста профиль развития Туроперейтинг составляющие Проектирование Работа качества Изучение контакт обслуживания размещения приключенческих Выполнение Безопасность Определение Виды горных причины Природные поисковых иностранных Памятка Предисловие Подготовка городе отеле транспорте вождения деньги Защита от человеческих Связь производительности подготовки Отбор договора адаптация гостеприимстве Оценка персонала среды Приготовление Стирка Обустройство отходов перевозки средство мира Америка Африка Азия Кавказа Выделение горных мезорайон туристский Сочинский Псебайский Майкопском экологического Архызский Домбайский Узункольский ЛИТЕРАТУРА Передмова Принципи Гносеологічні Інтеграційні Іноваційні Науково-методичні Конструктивно-географічні екологічного Екологічний геомаркетингу туризм стратегічного екологічного Екотуристичний геомаркетиніу комплексу Маркетинговий збуту Екотуристичні Висновки Екологічна Західні Східні Південні заходів природи екосистем Карпати парк Пієнінський Низькі Татри Мала Фатра Бескиди Малі Білі Велика Орава Штіавницьке Муранська Поляна Словацький Вигорлат Східні Гурський Татранський Горчанський Пієнінський Бещадський охоронні Угорські Бюккський Агтелекський Рослинність Голлокейський Лазберцький Берженьський Земпленський резервати Токайсько Українські Угольсько НАРЦИСІВ Карпатський Синевир території Бескиди Румунські Ретезат Бучеджські Міжнародний заповідних Післямова Асотримент Адміністративні Бізнес планування НОМЕРНОГО Водні зовнішнього Львівської РЕСТОРАННІ гостинності менеджменту Інвестиційний Індустрія Інформаційні Кадрова Лідерство персоналом керівництво Методи Мотивація психологічних Паломницький Подієвий Правове кадрової Реклама Рекреаційні виставок екологічних Сільський сервіс спортивного Стратегічний туристичної культури гостинності Києва комунаційною кадровою якістю Управління РЕКРЕАЦІЙНОГО авіаперевезень автобусних управлінських ЧИННИКІВ РЕСТОРАННОГО РОЗМІЩЕННЯ фестивалі бізнес АВТОМОБІЛЬНОГО берегового КЕЙТЕРИНГУ ресторанному Приморського СВІТОВИЙ КОНКУРЕНТНІ маркетингових туристичного ПРИЙОМУ КАРПАТСЬКОМУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОСЛУГИ ЧИННИКІВ ЯКІСТЬ оперативного виробництва енергетичного технологічних РОБОЧИХ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ВЗАЄМОДІЯ СТИМУЛЮВАННЯ ПРИБИРАННЯ ІСТОРИКО ДОДАТКОВИХ зарубіжного ресторанного ОРГАНІЗАЦІЇ ОСНАЩЕННЯ робочого Львівської МАРКЕТИНГОВІ СВІТОВОМУ ПРОЦЕСУ ЕКОЛОГІЧНОГО інженерно КЕЙТЕРИНГУ ЖИТЛОВИХ ОЗДОРОВЧОГО ПОВЕРХАХ РІЧКОВОГО ТЕМАТИЧНОГО регіони професійної режиму РЕСТОРАННОГО КИЇВСЬКОГО КАРПАТ ХАРКІВСЬКОЇ РИЗИК ПОЛЬЩІ САНІТАРНА ПЕРСПЕКТИВИ ПОБУТОВИХ ЕКСКУРСІЙНИХ ПРИЙОМУ СПОРТИВНО рекреаційне Севастополя Корсунщини ДИСЦИПЛІНИ готельного вдосконалення страхування засобів НОМЕРНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛІНІЙ ВЗАЄМОДІЯ ТУРИЗМУ СОЦІАЛЬНИЙ Методи БЕРЕГОВОГО КОНТРОЛЬ рекреаційних обслуговування ТУРИСТИЧНОЇ доходів ЗАСОБІВ обслуговування МАРКЕТИНГУ РОЗМІЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО тематичних АГЕНСТВ ПОСЛУГ АДМІНІСТРАТОРА Вінницької Волинської розміщення ЯКІСТЬ

 

Пошукова анотація авторефератів дисертацій з туризму: регулювання Франції туризму Крим
Конституційно-правові громадського міжнародних послугами інвестиційної моделювання привабливості туристичних технології Маркетинг стимулювання туристично-рекреаційними сільського продажу економічного менеджмент агротуризму підприємництва зеленого міжнародного світового транскордонного аграрних розвитку ринку територіально-рекреаційних систем

turizmoznanie.org.ua © 2010-2011