|
Потужним чинником гуманізації міжнародних відносин, удосконалення інтерособистісних контактів служить і такий соціальний інститут, як туризм. Туризм відіграє винятково пріоритетну роль у формуванні "комунікативної культури", адекватної нинішньому етапу переходу до цивілізації XXI століття. "Комунікативна культура" - основний елемент концепції "нового гуманізму" - синонім культури людських взаємовідносин. Вона формується дією цілого ряду чинників. Це і зв'язки в сфері бізнесу, і політичні переговорні процеси, і культурні, освітні, інформаційні обміни, й етнічні зв'язки. Однак туризм у структурі комунікативної культури посідає особливе місце. Як підкреслювалося в Гаазькій декларації з туризму (1989 p.), сучасний туризм перетворився "на основний засіб міжособистісних зв'язків і політичних, економічних та культурних контактів, що стали необхідними внаслідок інтернаціоналізації всіх секторів життя націй".
Туризм - найдемократичніша форма людських контактів, його головна мета-зміцнення і множення гуманістичного потенціалу співтовариства, сприяння миру і злагоді між народами.
Проблема єдності світу, суспільної солідарності - це насамперед питання про можливість злагоди серед людей. При цьому йдеться не про злагоду ідеальних, високо свідомих особистостей, а цілком конкретних людей, що живуть непростим життям, сповненим соціальних конфліктів, суспільних суперечностей, власних драматичних подій. Особлива соціальна цінність і значимість туризму як інструмента комунікативної культури саме і полягає втому, що він здатний грати миротворчу роль у ситуаціях міжнародних та інших конфліктів, бути стабілізатором цивільної злагоди, чинником добросусідства, дружби і взаєморозуміння людей.
Функції туризму, що впливають на економічну і соціальну сутність туризму – економічні, соціальні, та гуманітарно-соціальні.
Знаючи мету подорожей, прихильність до різноманітних видів розміщення, розподіл туристичних потоків за соціальним статусом, статтю за віком і ефективно використовуючи їх, можна на перед спланувати фінансові потоки, які суттєво вплинуть на економіку тієї чи іншої країни.
Отже, основною рушільною силою розвитку туризму залишаються економічні вигоди, які він надає. Так, туризм стимулює розвиток елементів інфраструктури - готелів, ресторанів, підприємств торгівлі тощо. Він призводить до збільшення доходів частини бюджетів за рахунок податків, що можуть бути прямими або непрямими. Крім цього, як зазначалося вище, туризм має широкі можливості для залучення іноземної валюти і різного роду інвестицій.
Але не менш важливими є соціальні функції туризму, особливо, якщо розглядати туризм як форму розумового та фізичного виховання, що реалізується через гуманітарно-соціальні функції, основними з яких є: виховна - формує відчуття патріотизму; освітня - поповнює знання з природознавства; оздоровча - оптимальний режим фізичного навантаження; спортивна - створення бази загально-фізичної підготовки.
Виходячи з цього, можемо розглядати туризм і як популярну форму організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомство з історією, культурою і традиціями певної країни.
І ще один дуже важливий фактор - вплив туристичної діяльності на навколишнє середовище, цей вплив може бути прямим, побічним, позитивним і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем, але, керуючи цим розвитком, можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивний. Позитивний вплив включає охорону і реставрацію пам’ятків природи, історії, культури, створення національних парків і заповідників, збереження лісів, захист рослинного і тваринного світу.
Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.
Геополітичні та соціально-економічні зміни, розвиток інформаційних технологій суттєво вплинули на динаміку міжнародного туристичного потоку, призвели до трансформування туристичної галузі з такої, що орієнтована на обслуговування організованих туристів, на багатогалузеву сферу діяльності, спрямовану на задоволення різноманітних потреб мільйонів індивідуальних подорожуючих. Комплексний та мобільний характер сучасного туризму сформував попит на безпечне та комфортне для життя і здоров’я середовище, здатне забезпечити всі необхідні умови для реалізації громадянами права на відпочинок та свободу пересування.
Україна посідає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінними природними та історико-культурними ресурсами, здатними генерувати значний інтерес у вітчизняних та іноземних туристів. Розвиток сфери туризму і діяльності курортів України в цілому характеризується позитивною динамікою, зростанням кількісних та якісних параметрів в’їзного та внутрішнього туристичного потоку.
Проте на тлі загострення конкуренції на міжнародному туристичному ринку, загальносвітової тенденції до посилення ролі держав у забезпеченні сталого розвитку туризму, вітчизняний національний туристичний продукт стає все менш привабливим та конкурентоспроможним. Як наслідок, сфера туризму і діяльності курортів у державі не спроможна забезпечити повноцінного виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій, не сприяє збереженню довкілля та культурної спадщини, наповненню бюджетів усіх рівнів, створенню робочих місць, збільшенню питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП.
Подолання наявних негативних тенденцій, створення системних та комплексних передумов для сталого розвитку туризму має стати одним з пріоритетних напрямів забезпечення сталого розвитку країни в цілому та суттєвою складовою у вирішенні питань підвищення якості життя населення.
Реалізація варіанта сталого розвитку туризму і курортів дасть змогу забезпечити: зміцнення здоров'я та покращення якості життя населення, запровадження соціального туризму, покращення соціальної стабільності та соціальної безпеки; забезпечення додержання визначених державних соціальних гарантій стосовно кожного громадянина незалежно від місця його проживання; подолання депресивного стану окремих територій, своєчасне і комплексне розв'язання проблем охорони довкілля; сприяння відродженню національної культури та народних ремесел, формуванню національної самосвідомості та патріотичному вихованню; збереження та відновлення унікальних природних та історико-культурних ресурсів, історичних місць України, залучення інвестицій у розвиток інженерно-транспортної та комунальної інфраструктур; скорочення невиправданих бюджетних витрат, раціоналізацію використання фінансових і матеріальних ресурсів, наповнення бюджетів усіх рівнів, надходження валютних коштів; створення нових та збереження наявних робочих місць, розвиток малого та середнього підприємництва у сфері туризму та розширення тимчасової зайнятості у сільській місцевості; створення умов для сталого розвитку регіонів в інтересах усієї країни, підвищення рівня життя населення, подолання бідності та безробіття, формування середнього класу; безпеку туристів і подорожуючих, захист їхніх прав, законних інтересів і збереження їхнього майна; створення рівних можливостей для суб'єктів туристичної діяльності, формування передумов для розвитку ефективного та прозоро організованого туристичного ринку, єдиного нормативно-правового простору; створення сучасних об’єктів туристичної інфраструктури в межах територій з високою концентрацією цінних природних та історико-культурних туристичних ресурсів, за напрямами національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних автомагістралей; удосконалення системи інформаційного забезпечення сфери, створення сприятливих умов для забезпечення рівного доступу до інформації; істотне підвищення ефективності державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, виконання державою функцій з координації, планування, регулювання, стимулювання, захисту інтересів туристів, розвитку соціального туризму, національного та регіональних туристичних продуктів, стандартизації та сертифікації тощо; вдосконалення існуючих та впровадження нових ефективних механізмів взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, наукових і освітніх установ сфери туризму в забезпеченні сталого розвитку туризму; розроблення ефективних державної та місцевих програм розвитку туризму, економічно обґрунтованих планів їх реалізації, у тому числі в рамках програм соціально-економічного розвитку регіонів; розвиток міжнародного співробітництва та євроінтеграційних процесів у сфері туризму та діяльності курортів, покращення туристичного іміджу держави.
соціальні функції туризму, особливо, якщо розглядати туризм як форму розумового та фізичного виховання, що реалізується через гуманітарно-соціальні функції, основними з яких є:
Виховна - формує відчуття патріотизму;
Освітня - поповнює знання з природознавства;
Оздоровча - оптимальний режим фізичного навантаження;
Спортивна - створення бази загально-фізичної підготовки.
Виходячи з цього, можемо розглядати туризм і як популярну форму організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомство з історією, культурою і традиціями певної країни.
І ще один дуже важливий фактор - вплив туристичної діяльності на навколишнє середовище, цей вплив може бути прямим, побічним, позитивним і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім средовищем, але, керуючи цим розвитком, можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивний. Позитивний вплив включає охорону і реставрацію пам’ятків природи, історії, культури, створення національних парків і заповідників, збереження лісів, захист рослинного і тваринного світу.
Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв’Їязок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.
У процесі туристичної діяльності неминуче відбувається зміна навколишнього середовища. В даний час проблема охорони навколишнього середовища і її поліпшення займають важливе місце в багатьох дослідженнях. Раніше дослідженням з аналізу туристичної діяльності приділялося мало уваги, та й то розглядали вплив туризму тільки у визначених ділянках земної кулі або вплив окремих його видів.
Вплив туризму на навколишнє середовище може бути прямим, непрям і спонукальним, а також позитивним і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем, однак за допомогою управління розвитком туризму і чіткого планування, можливо зменшити негативний вплив і збільшити позитивний [32, с.56].
Позитивний вплив міжнародного туризму включає: охорону і реставрацію історичних пам'ятників, створення національних парків і заповідників, захист берегів і рифів, збереженню лісів і т.д.
Однак у багатьох країнах, що розвиваються, не починають ні як кроків для захисту і збереження природи через відсутність необхідних фінансових засобів, а отримані від туризму доходи перекачувалися в інші, пріоритетні сфери , які рахуються економічно більш вигідними.
При оцінці впливу туризму на природу важливо також, з якої точки зору вона ведеться: адже те, що вважається позитивним з погляду туристів, може виявитися негативним з погляду місцевих жителів. Наприклад, збереження парків може бути причиною скорочення пасовищ для худоби і, отже, причиною спаду виробництва харчових продуктів.
Негативний вплив туризму, на жаль, часто бере верх над позитивним. Зокрема, цей вплив на якість води в ріках, морях, озерах і на якість повітря через застосування транспортних засобів із двигуном внутрішнього згоряння на масляному паливі; шум від діяльності різних розважальних закладів; знищення місцевої і дикої фауни туристами; руйнування історичних пам'ятників вандалами, здійснюючи на них написи і т.д. Це приклади лише незначних ушкоджень, заподіюваних навколишньому середовищу.
Політика будівництва нових готельних комплексів і інфраструктур уздовж узбережжя, особливо в 70-і роки, що негативно вплинуло на навколишнє середовище, в останні роки стала неактуальна. У деяких країнах застосовуються обмеження на будівництво будинків у безпосередній близькості до моря, наприклад в Індії.
Тому що в туристичній сфері вживається продукція багатьох інших галузей, що прямо не виробляють туристичних продуктів, вплив їх на навколишнє середовище також варто враховувати.
Політика по захисту навколишнього середовища повинна бути націлена на довгостроковий період для забезпечення тривалості туристичної діяльності. Однак багато країн ігнорують це.
Для оцінки впливу на навколишнє природне середовище прийняті різні моделі. У деяких туристичних місцях слабко діють нормативні акти, а природоохоронні служби практично відсутні. Однак відсутність нормативної бази, що забезпечує захист навколишнього середовища, не повинна зупиняти процес планування розвитку туризму. Фахівці в цій області повинні провести власну оцінку впливу на навколишнє середовище. Слід зазначити, що захист навколишнього середовища є більш проста і дешева міра, чим виправлення нанесеної шкоди в майбутньому.
Політика розвитку туризму з урахуванням |
